Чому Путін з Кадировим не сплять

Президент Росії Володимир Путін зустрівся вночі з виконувачем обов’язків глави Чеченської республіки Рамазаном Кадровим – і поговорив про підготовку шкіл до навчального року і досягнення чеченського сільського господарства. Принаймні, про це повідомив офіційний сайт російського президента – та решту російських ЗМІ.

Для людини, не знайомої з радянською та російською політикою, формат може видатись трохи дивним – для чого двоє дорослих людей не сплять вночі, а говорять якісь люті банальності про потреби чеченських школярів?

Натомість для людей, більше знайомих з радянською історією, цілком очевидно, що Володимир Володимирович останнім часом дедалі старанніше зображає із себе „великого вождя всіх часів та народів”, який теж любив працювати вночі, вириваючи раптовими телефонними дзвінками своїх приспішників з нагрітих ліжок.

Втім, це подробиці. Суть зустрічі однозначна – Володимир Путін, який дотепер тримав Рамзана Ахматовича підвішеним на гачку статусу „тимчасовий виконувач обов’язків”, дав зрозуміти усьому російському політикуму, що Кадиров не тільки нікуди не подінеться – він стане компаньйоном вождя у його нічних посиденьках.

Справу Нємцова забуто. Заяви Кадрова про „втому” від займаної посади теж забуто. Вересневі вибори для князя Чечні, схоже, тепер порожня формальність. „Кавказька вівчарка” Путіна може спати спокійно – принаймні, поки господар її не розбудить.

Втім, не для порушення спокійного сну – і не для розмов про надої, урожайність та дзюдо Путін викликав учора Кадрова.

В останні дні складається враження, що путінська „соціальна стабільність” почала потроху просідати під тиском економічної кризи. Що ускладнюється тотальною недовірою російського президента до власних силових структур. Які безперервно перетасовуються під соусом створення то міфічного „МГБ”, то реальної „Нацгвардії”, то безперервних скандалів і сутичок, в яких то Слідчий комітет саджає за грати ФСБ-шних офіцерів, то ФСБ „гвинтить” слідчих з СКР. Це не рахуючи „зачистки” колишніх друзів та співробітників Путіна по КДБ, найпомітнішим з яких, звичайно, був „знаний еколог” Сергій Іванов.

За таких умов Володимир Володимирович розуміє, що продовжувати сподіватися виключно на ФСБ-шну „корпорацію”, за допомогою якої він утримував контроль над Росією, стає ризикованим. Силовики, які впродовж стількох років експлуатували російську економіку як свою власність, можуть вирішити, що економічна криза, причиною якої є президент, нарешті добралась і до них. А найбільш зрима перспектива – це соціальна війна з голодними роботягами, які замість працювати і забезпечувати добробут еліти, вештаються зі своїми маршами і голодуваннями по всіх усюдах.

І найпростіший спосіб змінити стан справ – це позбутись президента, який і бізнес спокійно робити не дозволяє, і завойовницьку війну розпочав – а довести до логічного завершення не може. Так і стоїть в дивній позі між повномасштабною війною і повномасштабним миром, реалізуючи свої амбіції коштом їхніх гаманців.

Тому Путін і взяв курс на перетворення тоталітаризму – якого в доконаному вигляді в Росії ніколи, насправді, й не було – на авторитаризм. На систему, яка складається з людей, цілком залежних від Путіна в будь-який момент часу. На сірих недоуків з „нооскопами” в руках. На горлорізів, яких без підтримки Путіна скине власний народ – скільки б тисяч людей вони б не найняли в свої приватні армії, фінансовані з російського бюджету.

Та й знайти кращого експерта у справі вибудовування саме авторитарної вертикалі влади, ніж Рамзан Ахматович, в Росії і справді складно. Якщо в економічній та політичній ситуації всередині Росії нічого не зміниться – на президента Росії та главу Чечні чекає іще не одна безсонна ніч.