Чому московський пам'ятник Володимиру - це капітуляція Путіна

Карлик на підборах поставив в Москві пам'ятник київському князю Володимиру. Українців цей факт  налякав, засмутив, розлютив, обурив. Та усі ці реакції – неправильні. Єдина правильна реакція описана у іншого видатного киянина: "Так радуваться ж нада, Ваня!"

…Колись давно уродженець Одеси Михайло Жванецький написав про тодішню Росію, відому під псевдонімом СРСР, такі рядки:

"Вот я и думаю, а может, нас для примера держат. Весь мир смотрит и пальцем показывает:

– Видите, дети, так жить нельзя!"

В цій фразі – вся суть Росії. Як мінімум путінської. Пам'ятаю, як після анексії Криму хтось із колег написав дуже влучну статтю про те, що Путін під час захоплення пішов проти логіки. Крим же і імперія, і Союз захоплювали з материка. Бо тільки так, коли за Перекопом стоять твої війська, можна нормально колонізувати півострів – є нормальна транспортна магістраль. А коли "Крымнаш", але дістатися до нього суходолом нереально…  Власне, ми якраз бачимо, що відбувається – хоча б на прикладі води, не кажучи вже про елементарніші речі, на кшталт газу і електроенергії. От і з пам'ятником Володимиру у них все стало з ніг на голову.

Будь-яка нормальна імперія, захоплюючи нові землі, колонізуючи їх – що робить насамперед? Окреслює свою присутність. І не просто окреслює, а чітко і недвозначно маркує цю територію, як свою. Скажімо, прапором. Чи – пам'ятником Леніну. Чому, ви думаєте, всі ці комуністи-"украинцы"-"советские люди" так чіплялися за тих істуканів, коли їх зносили під час декомунізації? Та саме через те, що вони означали – це наша (їхня, російсько-радянська, імперсько-комуністична) територія. І це таки так було правдою. Бо ж якщо ти маєш право і можливість поставити в центрі Києва чи Софії пам'ятник Леніну – ти пануєш на цій землі. В соцтаборі Ленін зник ще на початку 90-х – разом зі звільненням країни від комуністичного іга. Символізм? Ні. Необхідний крок. (Який Україна зробила тільки зараз.)

А Путін ставить Володимира в Москві. Нібито теж намагання окреслити свою владу над українською землею. Але це омана. Навіть самоомана. Власне, лише на своїх холопів це і розраховано. Тому, що див. вище – імперія ставить своїх істуканів на чужій, захопленій території. А не навпаки. Але! В тім-то й річ, що Росія нічого не може поставити в Києві. І вже не зможе. В Криму – може. І, згадайте, кому там збираються поставити пам'ятник? Путіну! Ось він, класичний приклад "монументної експансії" – прийшли, завоювали, поставили завойовнику пам'ятник. В чистому вигляді. Еталон.

А в Київ Путін не прийде. І він це чудово розуміє. Інакше б Володимира в Москві не було. Інакше б він чекав того моменту, коли Київ знову стане частиною імперії – і ставив би пам'ятники там. Можливо, не собі, а, як в радянські часи, "братнім" народам чи комусь/чомусь іншому, так само значимому і символізуючому. Ви, наприклад, знаєте, хто стояв на головній площі української столиці? Спочатку – Столипін. Далі – Маркс. Потім – Ленін із ватагою адептів (цю композицію назвали "пам'ятник Великій Жовтневій соціалістичній революції"). Все логічно, все по-імперськи.

Та Путіну вже не дочекатися Києва в складі імперії (навіть в лайт-форматі – Митного союзу чи чогось іншого). Тому пам'ятник Володимиру в Москві – це підкреслення його безсилля. Це жирна риска під намаганнями Росії повернути Київ – і в Україну в цілому. От що насправді означає цей монумент на Боровицькій площі російської столиці. Це капітуляція у великій війні і намагання зберегти обличчя хоча б перед своїми холопами. Крапка.

P.S. Ну, і як тут не пожартувати, що там, де з'являється пам'ятник Володимиру – через деякий час буде і проспект Бандери? :)