Чому Меркель переконує світ, що війна на Донбасі скінчилась

Після берлінської зустрічі глав МЗС норманської четвірки стає зрозуміло, що оцінки ситуації на Донбасі з боку України та її західних партнерів помітно розходяться. Хоча цілі при тому залишаються спільними.

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Чому Меркель переконує світ, що війна на…

Результати зустрічі глав МЗС країн "нормандської четвірки" у Берліні вийшли відверто неоднозначними. Інформаційні повідомлення про хід і наслідки переговорів від різних учасників відрізняються настільки радикально, що виникають сумніви, чи люди, які їх виголошують, справді сиділи за одним столом.

З одного боку, ми маємо світлу й оптимістичну заяву німецького зовнішньополітичного відомства, яка констатує наявність "політичної волі" на реалізацію мінських угод з боку усіх задіяних сторін.

Звичайно, і німці визнають, що гуманітарна ситуація напередодні зими на Донбасі близька до катастрофічної, а угода про відведення зброї калібром до 100 мм ще не готова, але тон їхньої заяви відверто наштовхує на думку, що головний напрямок роботи - це вже не спроби хоч трохи продовжити період без стрілянини, а розробка схем співіснування Донбасу і України. Як політичного, так і економічного.

Навмисне чи ненароком, але німецька заява справляє враження, що період "пожежі" на Донбасі завершився - і час переходити до важкої "відбудови" регіону.

З іншого боку лунають далеко менш оптимістичні коментарі керівника українського МЗС Павла Клімкіна - про "традиційно важкі" переговори і помітні розбіжності між сторонами, які залишаються майже з усіх питань. І що до паризької зустрічі глав держав норманської четвірки потрібні ще як мінімум одні переговори в форматі міністрів закордонних справ щоб хоч щось і хоч з кимсь узгодити.

Подібне політичне різноголосся, схоже, має очевидні причини. Німецька сторона хоче дати зрозуміти, що крихке перемир'я на Донбасі - це рання стадія миру. Гармати замовкли, політики заговорили, "дранг нах Київ" скасовується.

І, відповідно, головний масив подальших переговорів - рівно як і відповідальність за їх результати - лежить головно на Україні. Якій потрібно домовитись з сепаратистами про вибори, конституційну реформу та відведення озброєнь "якнайшвидше". А Німеччина з Францією, зі свого боку, забезпечать достатньо потужний захід гуманітарних організацій та ініціатив в регіон. Ну а Москва... Москва, на думку Берліна, цьому всьому спробує не надто заважати.

Натомість Україна демонструє, що зміст політичного та економічного компромісу по Донбасу - це нітрохи не менш складно, ніж припинення вогню. І що Київ сподівається на підтримку Берліна й Парижа у торгах довкола цього компромісу.

Чому ж так радикально змінилася риторика Німеччини стосовно ситуації на Донбасі - від глухого роздратування діями Росії і заледве не безнадії до віри в те, що залишилось вирішити "технічні питання", і мир обов'язково настане?

З одного боку, подібний оптимізм може бути наслідком кращої поінформованості. З іншого, хід і логіка міжнародних подій останнього часу підштовхують до думки, що Володимир Путін і справді може втратити частину інтересу до конфлікту на Донбасі. В обмін на поступки європейських держав у деяких інших сферах геополітики.

І готовність до таких поступок Німеччина вже продемонструвала. Зокрема, Ангела Меркель публічно висловила думку про те, що у сирійському конфлікті, а також у боротьбі з "Ісламською державою" Німеччина потребує співпраці як з США, так і з Росією, а в іншому випадку проблему не вирішити.

Сирійське питання в Берліні також обговорював глава зовнішньополітичного відомства Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим. За даними ЗМІ, обидва міністри виступили на підтримку спецпредставника ООН по Сирії Стаффана де Містура та його плану зі створення контактної групи.

Це при тому, що Вашингтон неодноразово закликав Кремль утриматися від активного втручання в сирійський конфлікт, а президент США Барак Обама назвав "великою помилкою" підтримку режиму сирійського президента Башара Асада з боку Росії.

Схоже, страх українців стосовно того, що Вашингтон готовий обміняти Донбас на Сирію виявився невиправданим. Все поки що відбувається навпаки - Берлін готовий пустити Путіна в Дамаск, аби лиш той забрався з Донбасу. Для цього в Німеччини є свої резони, і можливість зменшити потік біженців шляхом зміцнення диктатури Асада за допомогою російських багнетів - головний з них. Проблема лиш у тому, що угоди з дияволом рідко бувають корисними навіть для тих, хто бачить від них саму лишень вигоду.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme