Чому Лукашенко мститься опозиції за "бобруйських бойовиків"

Четверту добу в Білорусі саджають опозиціонерів. Саджають достатньо масштабно – навіть офіційний рахунок з десятків потроху добирається до сотень. А білоруський КДБ слідом за президентом країни заговорив про "переворот", який готувався в країні силами "білоруських та українських бойовиків".

Затриманим і ув'язненим "шиють" участь в масових безладах (вочевидь, спираючись на дані спостереження за акціями опозиції проти "закону на дармоїдів", на які вийшли тисячі білорусів). Але тим справа не обмежується. В активістів опозиційних партій та організацій "знаходять" газові балончики, кастети, і навіть вогнепальну зброю. Яку журналісти з різних держканалів називають то "трьома карабінами", то дробовиками, то зразу автоматами Калашникова, а незалежні білоруські експерти – одним мисливським карабіном "Сайга", який продається легально, і одним масо-габаритними макетом АКС. Це на півсотні "повстанців", до речі. Все це демонструється як підготовка до збройного повалення законного царя Білорусі Александра Лукашенка силами давно пригаслих молодіжних організацій – на кшталт "Молодого фронту і навіть "Білого легіону", і може призвести до термінів ув'язнення, непорівнянних з карою за участь у мітингах.

Таким чином, білоруські правоохоронці почали відпрацьовувати нещодавній божевільний спіч Лукашенка про "тренувальні табори бойовиків під Бобруйськом" і в Україні, і скору спробу "білоруського Майдану". Все це було б навіть смішно – якби в процесі не саджали ні в чому не винних людей, які, до всього, можуть отримати цілком реальні – і немалі – терміни ув'язнення.

При тому ЄС робить вигляд, що не відбувається рішуче нічого. Зокрема, доповідач ПАРЄ Андре Вігоні вчора, на третій день масових "посадок", розповідав про "значний прогрес у стосунках Білорусі з Радою Європи", ні словом не згадавши про "зачистку" опозиції.

Єдиний, хто спробував хоч трохи порушити благодатну картину – це польське МЗС, яке порадило Лукашенку не порушувати права і свободи громадян. Українське МЗС обмежилось стриманою заявою про те, що "Білорусь не там шукає ворогів", оскільки все зло – від Росії. Тому тренувальні табори антилукашенківських бойовиків слід, напевно, шукати не під Крижополем, а десь під Воронежем.

Для чого Лукашенку увесь цей невеселий цирк з переворотом, який виходить у нього іще менш переконливо, ніж, приміром, в Ердогана, який для створення правдоподібності бодай танки на вулиці вивів?

Звичайно, жоден пристойний диктатор не може жити без боротьби із заколотами і змовами. Особливо, якщо цей диктатор відчуває, що економіка країни перебуває не в найкращому стані – і рухається явно не вгору. Білоруське "промислове" і "сільскогосподарське" диво без російського дешевого газу і російського ж підсанкційного ринку, охочого до "білоруських устриць", раптом закінчилося. Класичний рецепт перемикання суспільної уваги з подібних речей – це "кільце ворогів", "обложена фортеця" і всі решту штампи, розроблені іще на початку двадцятого століття куди як талановитішими за Лукашенка теоретиками.

Але зараз ситуація цим не вичерпується – надто вже масштабні йдуть зачистки. Раніше навіть перед президентськими виборами у Білорусі до в'язниці саджали головно опозиційних кандидатів, а не учасників акцій протесту. Останні, зазвичай, заробляли адмінарешт, мели вулиці – й поверталися до звичного білоруського життя.

Натомість зараз завдання, що стоїть перед білоруським президентом, істотно складніше, ніж традиційна імітація виборів. Йому слід переконати своє власне населення що протест у відповідь на погіршення життя не призведе ні до чого, окрім неприємностей. Більше того, йому слід переконати Росію, що спроба геополітичної авантюри, зліпленої за канонами "Л-ДНР", в Білорусі теж приречена на невдачу – надто міцно Лукашенко тримає в руках всі важелі влади. Каральні акції проти опозиції – а також "чистка" надто близьких до Росії силовиків, проведена Лукашенком іще три місяці тому – це відповідь мінського диктатора на виклики часу. Чи виявиться вона достатньою – покажуть вже найближчі місяці. Хоча людей, які можуть надовго піти у неволю, виконуючи роль наочного посібника для всіх противників білоруського режиму, все-таки шкода.