Чому французам варто готуватись до "скрєп"

Франсуа Олланд відзвітутвав про досягнення й недоліки свого президентства, і повідомив, що більше в цю гру не гратиме. Вперше за півсотні років чинний президент Франції не висуває своєї кандидатури на другий термін. Це не стало цілковитою несподіванкою – із рейтингом схвалення в 16 відсотків (теж, здається, найнижчим за всю історію), і величезним списком претензій з боку виборців і навіть правоохоронців, особливих шансів на виборах наступного року в Олланда і без того не було.

Офіційним приводом послужило бажання "дати дорогу" іншим кандидатам соціалістам, хоча і воно виглядає вельми формально. Бо чинний прем'єр-міністр Франції Мануель Вальс, який, скоріше за все, і стане кандидатом, має рейтинг схвалення у 18% - і не менший шлейф негативних конотацій у свідомості виборців, ніж президент.

Реальне змагання за президентське крісло розгорнеться між колишнім прем'єр-міністром країни Франсуа Фійоном від "Республіканців" та ультраправою, проросійською (і фінансованою Росією) Марін Ле Пен із "Національного фронту".

В цьому місці можна додати іще одне "вперше" – бо змагань за посаду президента Франції між правими і ультраправими за останні десятиліття теж не було. Ні, у бюлетенях, звичайно, буде ще й ім'я ліволіберального Еммануеля Макрона, рейтинг якого росте головним чином на плітках про "молодого й сексуального політика, одруженого зі своєю шкільною вчителькою, яка на двадцять років старша за нього". Але навіть для схильних до пліток французів цього недостатньо, щоб зробити Макрона президентом.  

Натомість найбільші шанси на Єлісейський палац зараз є саме у Фійона. Який не приховував того, що він провінціал, консерватор, ревний католик і захисник традиційних цінностей. Який готовий твердою рукою поборотись з мультикультуралізмом, одностатевими шлюбами та ісламом, який він сприймає як ворожий для Франції вплив. А ще він обіцяє "підняти французьку промисловість" і "повернути робочі місця в реальний сектор економіки". І пом’якшити політику щодо Росії, звичайно. Можна було б припустити, що це нахабний плагіат з програми Трампа – якби не той факт, що ці погляди Війон демонстрував задовго до того, як ексцентричний американський бізнесмен пішов в політику. Фійон стане (якщо стане, звичайно) президентом, який би був логічним і сподіваним у Польщі, але ніяк не на батьківщині Вольтера і першої революції. Єдине, що можна сказати про нього доброго – це те, що в нього є шанси перемогти Марін Ле Пен.

А загалом, складається враження, що ліберальний проект відкритої Європи потерпів крах. Бо, по-перше, ліберальна і ліва ідеології потерпіли повний крах навіть у своїй французькій цитаделі, де прихильність до правих і ультраправих демонструє більш ніж половина населення. І, по-друге, зберегти ЄС в теперішньому вигляді сама фрау Меркель, без допомоги Парижу не зможе. Хоч той самий Фійон і не декларує євроскептицизму, його бачення європейського проекту в кращому випадку поверне ситуацію до 80-х років минулого століття, коли все обмежувалось скромною економічною співпрацею.

Втім, все що відбувається – це ще й діагноз європейським елітам. Які настільки відірвались від повсякденного світу, що не змогли оцінити реальної підтримки своєї діяльності з боку обивателів. Рівно як і не змогли протиставити ідеології дрімучого консерватизму – чи демагогії проплачених Путіним ультраправих – якоїсь достойної і привабливої для громадян альтернативи. Наступного року настане момент сплатити рахунок за цю свою необережність. Ангелі Меркель це, можливо, і вдасться. А от Олланд завбачливо оголосив про своє банкрутство.