Чому друзі Путіна отримали шанс сформувати італійський уряд

Близько 60 відсотків італійців проголосували проти змін до італійської Конституції. Як то і передбачалося екзит-полами. Прихильники конституційної реформи перемогли лиш в 11 зі 110 провінцій Італії. При тому що явка на референдум (близько 70%), як для Італії, виявилася вкрай високою.

Суть референдуму полягала в пропозиції чинного прем’єр-міністра Маттео Ренці змінити правила функціонування італійського Сенату – скоротити як кількість членів верхньої палати парламенту, так і їхню роль у законотворенні. А також передати частину повноважень центральному уряду. При тому ця суть практично не цікавила італійців.

Бо головним фактором, який заставив 70% італійців, наділених правом голосу, відірватись від недільних справ і прийти-таки на дільниці, було бажання продемонструвати своє незадоволення політикою уряду. Оскільки чинний прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці публічно пообіцяв покинути уряд в разі негативного результату голосування. Обіцянку Ренці виконав – він оголосив про свою відставку іще до повного завершення підрахунку голосів. Правильно чи ні вчинив італійський прем’єр, поставивши все на референдум – і програвши, то вже справа його і його виборців, які довірили йому свої голоси.

Натомість всім решту цікавіше, що буде далі. Бо перспективи вимальовуються не вельми радісні. Про готовність перебрати владу і сформувати уряд після найближчих виборів заявила італійська опозиція – у складі руху "П’ять зірок", "Ліги Півночі" та "Вперед, Італія". І хоча до виборів іще два роки, референдум продемонстрував втрату популярності демократами і неймовірне зростання популярності маргінальних, по суті, політичних об'єднань.

Лідер "П'яти зірок" Беппе Гріло на мітингу прихильників партії (Фото EPA)

Для розуміння ситуації варто сказати, що це за партії. "П’ять зірок" – це партія, сформована 8 років тому професійним коміком Беппе Гріло. Схоже, спочатку увесь проект розглядався як масштабний перформенс у сфері політичної сатири, але італійцям це сподобалося. На сьогодні "п’ятизоряні" мають в Палаті дпутатів 25 % місць, і трохи більше 20% - у Сенаті. Ходять чутки, що наступний референдум вони хочуть провести стосовно виходу із зони євро. Хоча чітко передбачити щось, що планує зробити ця партія, доволі складно.

Далеко простіша ситуація із "Лігою Півночі" та "Вперед, Італія". Перша створена в 1991 році з дуже чіткою і прагматичною метою. Яка полягає в наданні італійським провінціям П'ємонт, Венето та Ломбардія незалежності, і подальшому створенні нової держави із столицею в Мілані. Мета другої – забезпечити довге і щасливе життя Сільвіо Берлусконі. Я партія навіть на вибори йшла з написом на логотипі "Берлу сконі – наш президент".

Представники як "Ліги Півночі", так і "Вперед, Італія" (включно із Берлусконі, якому зараз заборонений в'їзд до України) неодноразово відвідували Крим. Ці дві партії ініціювали в Раді провінції Вененто резолюцію про визнання кримського референдуму. Що, здається, дає вичерпне уявлення про їх політичні преференції.

В сухому залишку, італійський уряд можуть сформувати один клоун та два друга Путіна. "Ми повинні чути цю спрагу свободи" – написала в своєму Твіттері очільниця фінансованого Путіним ультраправого "Національного фронту" Марін Ле Пен. Що з цього приводу подемала решта адекватних європейських лідерів – історія мовчить. Публікувати свої думки вони, здається, посоромились.

А загалом, результати референдуму в Італії – це не тільки поразка тамтешньої Демпартії і відставка прем’єра. Це іще й той прикрий факт, що третя економіка Єврозони ризикує потрапити під владу ультраправих і популістів. Звичайно, чинний президент Італії призначить нового прем’єра з числа Демпартії, і рік із гаком все залишиться, як є. Але якщо правляча італійська еліта не змінить свої стосунки з власним народом, то союз "клоуна і друзів Путіна" біля керма Італії виглядає практично неминучим.