Чому долю антиросійських санкцій США можна вважати вирішеною

Вчора кандидат на посаду міністра фінансів США Стівен Мнучин публічно й відкрито заявив, що він "стовідсотково" підтримує санкції проти Росії.

Зважаючи на той факт, що  рішення стосовно збереження чи відміни санкцій проти Росії прийматиме, швидше за все, Рада національної безпеки США, яка складається з президента, віце-президента, держсекретаря, міністра оборони, а також міністра фінансів (останній, втім, є непостійним членом), то на сьогодні маємо повний мар'яж.

Є публічні й відкриті заяви майбутнього держсекретаря Рекса Тіллерсона, майбутнього очільника Пентагону Джеймса Маттіса, і майбутнього керівника Мінфіну Стівена Мнучина стосовно доконечної потреби в збереженні санкцій. Прямих заяв з боку майбутнього віце-президента Майка Пенса щодо цього поки не було, але зважаючи на те, що він "традиційний", а не "трампівський" республіканець, і ще в ході передвиборних дебатів говорив про Путіна як про "маленького і схильного до знущань чоловічка" ("small and bullying man") – сумнівів у його позиції ні в кого, схоже, не виникло. Може, тому журналісти його стосовно цього й не питали.

В сухому залишку, всі без винятку люди з нової американської адміністрації, які можуть бути причетними до прийняття відповідного рішення, висловились за збереження антиросійських санкцій. Принаймні, за умов наявної безпекової ситуації.

На додачу до вищеперелічених можна додати майбутнього представника США в ООН Ніккі Хейлі (яка публічно роздумувала про потребу розширення, а не відміни санкцій), і більшість високопоставлених працівників Держдепу, які не зачеплять ротації. Таким чином, "геополітична вікторія" Кремля вийшла якоюсь трохи половинчастою.

Звичайно, можна припустити, що всі ці публічні заяви робляться задля того, щоб справити позитивне враження на Конгрес, і тільки-но законодавці затвердять всіх членів уряду, які потребують цього затвердження, як нова команда, з криками "ми їх обдурили!", кинеться санкції відміняти. Але така гіпотеза видається якось надто вже сміливою.  

Тим паче, що й обраний президент США Дональд Трамп, який пов'язав можливу відміну санкцій зі значним ядерним роззброєнням Росії та США, не знайшов зі своєю ініціативою ні найменшого розуміння в Кремлі.

Більше того, в списку з понад 200 президентських указів, які оточення обраного президента США Дональда Трампа відібрало для його розгляду і подальшого можливого підписання впродовж початку його президентської кар’єри, рішень стосовно санкцій немає.

Там, безумовно, багато цікавого – і відмова від транстихоокеанського партнерства, і перегляд умов Північноамериканської угоди про вільну торгівлю з Канадою і Мексикою, і масштабна атака на соціальні нововведення Обами – але покращення стосунків з Росією не значиться.

Звичайно, гарантувати, що Дональд Трамп не зможе взяти й на рівному місці відмінити укази Обами стосовно антиросійських санкцій, не може ніхто. І навіть повний склад Радбезу не може імперативно заборонити таке рішення. Але по мірі того, як нова, ним же й сформована бюрократична машина стає на рейки, вибирає свій курс і починає набирати швидкість, прийняти рішення, яке вступить в пряме протиріччя зі всієї її логікою, навіть Трампу буде непросто. Хоча б тому, що, як висловився колись конгресмен Джеральд Форд, "злочином, який заслуговує на імпічмент, є те, що більшість членів Палати представників конгресу США вважатиме таким злочином в той конкретний історичний момент".