Чому доля Європи зараз залежить від спадкоємців Де Голля

Вирішальна битва за посаду 25-го президента Франції між прибічниками ідеології Де Голля – і прихильниками грошей Путіна визначить не тільки хто керуватиме країною в найближчі роки, але й долю європейського проекту в цілому

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Чому доля Європи зараз залежить від спад…

Ніколя Саркозі учора зник з політичної карти Франції. Зазнавши принизливої поразки на президентських праймеріз, 22-й президент Франції не потрапив навіть у другий тур, пропустивши вперед Франсуа Фійона і Алена Жюппе. На прощання Саркозі заявив, що йде геть із політики, і закликав своїх прихильників голосувати за Фійона – хоча вищі шанси здолати ультраправих із Національного фронту, які будуть головними супротивниками поміркованих правих на наступних президентських виборах, має саме Жюппе.

Так завершилась кар’єра політика, який давно-давно, в далекому 2006 році заявляв, що "не потисне руки, яку обагрила кров чеченців". Втім, не минуло й двох років – як Саркозі став другом Володимира Путіна. А втративши президентську посаду – і його активним адвокатом.

Приміром, минулого місяця він рішуче критикував Олланда за жорстку позицію стосовно Росії, котра призвела до зриву візиту Путіна. А про те, що з Росії слід зняти санкції, Саркозі не втомлюється повторювати, здається, від самого моменту їх введення. Рівно як і про неможливість вступу України до НАТО, якщо на те пішло.

Вітм, Ніколя Саркозі, як не крути, ніколи не був надто щирим другом України, тому фінал його кар’єри сумувати нас навряд чи змусить. Цікавішим є питання стосовно того, хто прийде на зміну президенту-соціалісту Франсуа Олланду, чий рейтинг, звичайно, впродовж останніх двох місяців зріс до цілих 16% - але який і дотепер не може вважатись реальним претендентом на перемогу у президентських перегонах.

Учора в український інформпростір увірвалась приголомшлива новина про те, що Марін Ле Пен лідирує серед кандидатів на посаду президента з колосальним відривом від найближчих суперників. Втім, ця "сенсація", по суті, стала результатом халтурного перекладу одного популярного видання – оскільки в статті Independent, звідкіля всі черпали інформацію про результати опитування IPSOS, йшлося про декілька різних сценаріїв щодо того, хто  і яку силу представлятиме на перегонах. І саме той сценарій, що пророкував перемогу Ле Пен, передбачав перегони між нею і Саркозі – з виключенням із опитування 71-літнього мера Бордо Алена Жюппе. Який, попри все, в реальності має 4-6% переваги над французькою протеже Путіна. І, в разі другого туру виборів (що більшість фахівців розглядає як неминучість) цей розрив мав би іще збільшитись. Втім, після вчорашнього вечора розглядати будь-які сценарії з Саркозі немає жодного сенсу.

Сама по собі постать Жюппе надзвичайно цікава. Він - член "Союзу за народний рух", який зараз лаконічно називається "Республіканці", і веде свій родовід від голлістської консервативної партії "Об'єднання на підтримку республіки".

Жюппе встиг не тільки побути прем’єр-міністром Франції в 1995-1997 роках, але й отримати півтори роки тюрми умовно та заборону обиратися на 10 років на виборні посади за дії, які суд кваліфікував як фінансування партії Об'єднання на підтримку республіки" (яке стало "Союзом за народний рух" дещо пізніше) за рахунок... паризької казни. Втім, на апеляції термін покарання істотно знизили, і Жюппе стрімко повернувся до політичного життя Франції. А загалом міністром у різних кабінетах Жюппе встиг побувати десь зо п’ять раз, легко отримуючи посади, легко з ними прощаючись, і вирушаючи на політичний Олімп знову.

Користуючись аналогією з американськими виборами, по духу Ален Жюппе більше схожий на авантюрника Трампа, ніж на "правильну чиновницю" Клінтон.

І цей політик – єдина надія Франції у спробі протистояти популізму і російській підтримці Марін Ле Пен. Яка, викинувши з партії свого власного батька, який і заснував Народний фронт, від ультраправих ідеалів якось плавно й непомітно перейшла до відвертого популізму й "політичного заробітчанства", роблячи все можливе й неможливе для нарощування власного рейтингу.

І від того, чи зуміє спритний, креативний, цинічний і немолодий Жюппе обіграти фінансовану і підтриману Росією Марін Ле Пен зараз залежить майбутнє ЄС. Рівно як і майбутнє всіх сусідів ЄС – з Україною на першій позиції списку.

Оскільки без активної співпраці і підтримки Парижу забезпечити певну керованість і адекватну зовнішню політику ЄС фрау Ангела Меркель, навіть вигравши наступного року свої вибори і потрапивши на четвертий термін, банально не зможе. Євроскептична і керована Росією Ле Пен на вищій посаді Французької республіки означатиме не тільки кінець антиросійських санкцій чи "потепління" стосунків з Москвою. Її обрання означатиме кінець Європи в її сучасному вигляді. 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme