Чого румуни можуть навчити українських політиків

Румунський антикорупційний майдан є жорстким попередженням для всіх політичних еліт Східної Європи. В тому числі – і київських

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Чого румуни можуть навчити українських п…

Румунські протести наростають. Вчора на вулиці Бухаресту та інших великих міст країни (головно Клуж-Напоке і Тімішоари) вийшло близько 600 тисяч осіб. Для розуміння ситуації – в Румунії живе всього близько 20 мільйонів осіб, тому масштаб мобілізації виходить просто безпрецедентний. Власне, як вже помітили оглядачі, ці протести найбільші з часів повалення режиму Чаушеску. Проходять протести достатньо мирно – дотепер в результаті зіткнень сил правопорядку і рішуче налаштованих маніфестантів лиш кілька учасників акції і двоє жандармів отримали легкі поранення.

Здавалось би, чого ж іще бракує цим румунам: демонстрації їхні ніхто не розганяє, більше того – рішення, яке викликало їх незадоволення (про амністю для тих урядових корупціонерів, хто вкрали менше 40 тисяч євро) уряд відмінив.

І взагалі – економіка Румунії минулого року продемонструвала найвищий ріст серед всіх держав – членів ЄС. А кількість і організаційна потужність антикорупційних інституцій зростає в Румунії просто-таки на очах. Здавалось би – живи і радій. А ні, не сидиться їм спокійно по домах.

І хочуть вони вже не тільки і не стільки бачити всіх корупціонерів на нарах, але й відставки всього кабміну, який протягував амністію для корупціонерів (зібравшись вночі, без попередження журналістів і без частини міністрів). І навіть пропонують потихеньку розігнати Соціал-демократичну партію – надзвичайно солідну політичну організацію, яка постачає Румунію прем'єр-міністрами вже чимало років.

А загалом, румунські протести дуже чітко демонструють кілька значимих речей. Перша з яких полягає в тому, що як би спритно влада не міняла обличчя в своїй колоді, навіть самі недалекі обивателі рано чи пізно зрозуміють, що замість демократичних виборів вони насправді грають в наперстки і вокзальними кидалами. Бо голосуючи проти чергового прокомуністичного чи пронаціоналістичного фріка, і за чергового молодого (Соріну Гріндяну, чинному прем'єру Румунії - заледве 43 роки) і перспективного політика, вони якось невдовзі починають розуміти, що він якось надто міцно пов'язаний з обридлими політичними елітами, які не раз засвітились в якнайбридкіших корупційних скандалах.

Як зрозуміли в Румунії, що Гріндяну – це просто чергова іпостась всім давно і міцно відомого Віктора Понти, ще одного молодого і перспективного політика, який до 30 з гаком років зумів стати олігархом, а з 2012 по 2015 рік був прем'єром Румунії. І якого позбавили посади з відкриттям кримінальної справи про зловживання службовим становищем, підробку документів, сприяння у відмиванні грошей і ухилення від сплати податків. Після того, як в у нічному клубі в Бухаресті при пожежі загинуло 60 людей – бо введеному в експлуатацію за хабар громадському приміщенні були інтереси представників влади, але не було вогнегасників та аварійних виходів. Хоч сам Понта до цього конкретного випадку безпосереднього стосунку не мав. Зате в уряді Понти Гріндяну займав міністерську посаду. Тепер румуни, схоже, зрозуміли, що Гріндяну – соратник Понти не тільки за урядом, але й, що гірше, за способом мислення, прийняття і виконання рішень. Проста істина стосовно того, що соратники по партії не можуть надто сильно відрізнятись, може покласти край як політичним амбіціям румунських соціал-демократів, так і представникам багатьох партій влади в сучасній Європі.

А другий момент полягає в тому, що на хвилі протестів політичного успіху в Румунії може досягнути хто завгодно. Як хтось із націоналістів – так і прокремлівська опозиція. Мутні води протесту виносять на поверхню дуже різних людей і дуже різні політичні сили. І якщо румуни ще можуть собі дозволити якийсь подібний політичний експеримент, то влада однієї сусідньої з Румунією європейської країни зобов'язана зробити все від неї залежне, щоб не повторити "успіх" Понти та Гріндяну. Оскільки сеансу політичної рулетки, яким є масштабний протест та революційне переформатування політичного ландшафту, та країна може й не пережити.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme