Чим допоможе Трампу і Україні спеціаліст по банкрутствах

Сенат США затвердив на посаду глави міністерства торгівлі Уїлбура Росса, мільярдера з колосальним досвідом у веденні бізнесу, головно пов'язаного з ризикованими інвестиціями. І без особливого досвіду у сфері політики чи державного управління. Головним реноме Росса у сфері є вміння управляти компаніями (головно – металургійними та вугледобувними), які перебувають у стані банкрутства, і за якийсь час, привівши справи до ладу, продавати ці компанії з немалою для себе вигодою.

Затвердження Росса відбулось далеко легше, ніж то проходило з багатьма іншими трампівськими міністрами. За кандидатуру проголосувало 72 сенатори – при 27 проти.

Головним завданням Росса, покладеним на нього чинним президентом США, вочевидь, стане глибока переробка – якщо не практичне знищення – Північноамерианської зони вільної торгівлі, NAFTA, яка впродовж кількох років була однією з найбільших у світі зон вільної торгівлі. І перегляд багатьох інших торгівельних угод США, які, на думку адміністрації Дональда Трампа, можуть бути не вигідними для США,

Росса встигли покритикувати за ділові зв'язки з Росією – в недалекому минулому він був віце-головою ради директорів Bank of Cyprus. Гроші якого в немалій кількості "крутяться" в офшорці Lamesa Holding, котра належить російському олігархові Віктору Вексельбергу. Там Росс співпрацював – і нібито навіть дружив - з Володимиром Стржалковським, екс-КДБ-шником, який вважається близьким до Путіна. Насправді, зв'язки Росса з осією давніші й міцніші, ніж то висвітили новинарні агенції – задовго до кіпрської історії Росс консультував адміністрацію Білла Клінтона стосовно проблем російсько-американської торгівлі, і працював в американсько-російському інвестиційному фонді TUSRIF, створеному адміністрацією Клінтона для організації інвестицій в російські компанії. Але якихось істотних фінансових зв'язків з російськими підприємствами безпосередньо зараз у Росса немає. Та й у Bank of Cyprus він розпоряджався чужими коштами, а не вкладав у вексельбергівську офшорку свої кровні.

При тому не тільки "російський слід" може компрометувати Уїлбура Росса. Який заробив свої мільярди (близько трьох мільярдів, якщо бут точним) не в останню чергу саме завдяки торгівлі та інвестиціям у Китай та Мексику – з якими йому тепер, теоретично, доведеться починати якщо й не торгові війни, то щось від них украй недалеке. Він і дотепер має чимало активів у компанії, де головним власником виступає китайський уряд. Якими будуть успіхи Уїлбура Росса в такій внутрішньо-суперечливій діяльності – покаже час. Можливо, він і справді стане наочним підтвердженням твердження про те, що "найкращі митники виходять з колишніх контрабандистів". А можливо, завершить свій шлях швидко й безславно, як то трапилося з Майком Флінном.

В будь-якому разі, сенатори, що голосували за Росса, керувались тим, що він може пом'якшити радикальні ідеї Дональда Трампа щодо "самозамикання" американської торгівлі. Чи, принаймні, до пори до часу тихо їх саботувати. Що ж стосується можливого впливу на українсько-американські торгівельні стосунки, то Уїлбур Росс, принаймні, на практиці знайомий з тими сферами промисловості, де працює чимала частина українських експортерів. Його не лякають переговори та економічні стосунки з достатньо специфічними партнерами, якими є власники українських металургійних гігантів. Його декларована готовність стимулювати американську важку та автомобілебудівну промисловість може дати певні шанси українським металургам. За умови, звичайно, що відродження "іржавого поясу Америки", яке Росс, в силу близькості до чинного президента США, вимушений підтримувати, не є виключно словесним трюком для стимуляції трампівського електорату.