Чи зможуть німецькі гроші відновити обороноздатність Європи

Сьогодні пройшла новина про те, що НАТО планує протягом трьох років виділити 3 мільярди євро для покращення систем зв'язку та комп'ютерних мереж. 1,7 мільярда піде на покращення зв'язку, 800 мільйонів – на комп'ютерні системи, що координують протиракетну оборону, а ще 71 мільйон – на покращення захисту комп'ютерних мережах в офісах НАТО. На пиво сисадмінам, треба думати.

Судячи з того, що сума деномінована саме у євро, можна припустити, що це буде внесок європейських країн. Не виключено, що завдяки цьому грошовому траншу Німеччина потроху починає зближувати свій рівень військових витрат до передбачених для країн–членів НАТО 2% від ВВП.

Хоч це і не 375 мільярдів, які Трамп буцімто вимагав від Ангели Меркель за "послуги по обороні Німеччини" – але теж, загалом, немало.

Для прикладу, ці "кілька євро на нові телефони", становлять 5% всього російського оборонного бюджету. Разом з ракетами, кораблями, сепаратистами на Донбасі і вбивцями на "сушках" у Сирії, з новими підштаниками Шойгу і парадом на Красній площі.

І масштаб цих витрат, якщо вдуматися, розвіює міф і морок про "великого і страшного" Путіна, який погрожує Євросоюзу, маніпулює Америкою, а про всіх решту гидує витирати свої черевики.

Бо "великий і жахливий" здатен мобілізувати, відкраявши більше 4% ВВП на військові потреби, близько 62 мільярдів доларів. З яких невідомо скільки піде власне на реальні потреби оборони – а скільки на "хатинки для качечок".

При тому навіть окремі промислово розвинуті країни ЄС, якби виконували передбачені статутом НАТО перерахування 2% ВВП на потреби оборони, мали би мати співмірний з російським військовий бюджет, і, відповідно, співмірні військові можливості. Принаймні, у конвенційній зброї. Наприклад, в Німеччини – з ВВП у 3860 мільярдів доларів, військовий бюджет вийшов би щось біля 77 мільярдів доларів. У Франції – 56 мільярдів. В Італії – 43 мільярди. І це без будь-якої економічної мобілізації, просто за умови виконання умов давно і чесно підписаного договору! Аналогічно виглядає і співвіднесення зі США. Нещодавно президент Дональд Трамп запропонував збільшити фінансування армії Сполучених Штатів на 9%. Це значне, але не критичне збільшення в "живих" грошах склало 55 мільярдів доларів. Практично увесь російський оборонний бюджет.

Загальний же ВВП Європи перевищує російський більш ніж у 10 разів. І військовий бюджет мав би перевищувати російський як мінімум в 5 разів. Це за умови відносно коротких кордонів, відсутності кордону з Китаєм, відсутності потреби захищати середньоазійських союзників від всього, що може прийти з Афганістану, і т.д.

Інша річ, що коли вдавати, що ні Путіна, ні потреби у військових витратах на практиці не існує, якщо довести німецькі ВПС до жалюгідного стану, коли в повітря може піднятись заледве 150 літаків, якщо скоротити британський флот до того, що він не здатен патрулювати власні територіальні води, заодно залишивши його без єдиного авіаносця – то в такому разі Путін і справді стає "великим і страшним". Навіть з димучим "Адміралом Кузнєцовим" з його десятком "сушок" і чотирма "Міг-29".

Безумовно, в Росії є ядерна зброя. До ладу не відомо, скільки і в якому стані – але перевіряти це на практиці ніхто, на щастя не поспішає. Навіть Путін. Але якщо абстрагуватися від ядерного арсеналу, стає зрозуміло, що в конвенційних озброєннях ЄС мав би беззаперечно домінувати над Росією.

Звичайно, гроші і технології вирішують у військових справах не все. Але й доба, коли все визначали розміри кулаків, теж ніби давно закінчилась. І така колосальна перевага Європи над Росією може і повинна бути реалізована у "залізі". В іншому разі ЄС скоро доведеться вести переговори і "дослухатися до думки" не тільки Путіна, але й Кім Чен Ина. І тримільярдний транш "на телефони" свідчить про те, що такий намір у Європі все-таки існує.