Чи зможе Путін купити молдовських та болгарських популістів

Популізм продовжує тріумфальний марш планетою. Звичайно, після Трампа чи брекзіту, здивувати когось результатами виборів у Молдові та Болгарії складно. Тим паче, що й результати цих виборів цілком можна було передбачити вже після першого туру. Як у Молдові, так і в Болгарії проросійський соціаліст Ігор Додон та болгарський соціаліст, екс-командувач ВПС країни Румен Радев перемогли достатньо "чисто" – і з немалою перевагою.

Чому саме так трапилось, що Молдова, втративши у війні з Росією чимало людей і чимало території, стала раптом голосувати за "православного проросійського соціаліста", Depo.ua вже писало.

Врешті, причини – причинами, зараз цікавіше, якими стануть наслідки подібного волевиявлення у недалеких від нас країнах. При тому недалеких як географічно – так і соціально та економічно.

Головна (принаймні, для України) проблема з Додоном та Радевим, загалом, та сама, що й з рештою популістів на планеті. Вони люблять російського президента. Чи, принаймні, декларують що люблять.

І тут виникає принципове питання. Яке полягає в тому, чи зможе Кремль конвертувати цю любов у якісь конкретні геополітичні переваги.

Додон, якщо вірити його передвиборним заявам, готовий відновити з Москвою "спільний економічний простір", відмовитись від "чужих народу Молдови" цінностей європейської толерантності, і повернути в життя Молдови "православний фундамент" (який, як водиться, чудесним чином не конфліктує з його соціалістичними поглядами).

В разі різкого загострення любові, в якості бонусу Путін, на думку аналітиків, може отримати можливість почати процес федералізації Молдови і реінтеграції Придністров'я. Так-так, Кишинів може "почути Тирасполь" – з усім, що з того випливатиме.

В разі успіху, картина "реінтегрованого Придністров'я", в свою чергу, стане ідеологічним тараном як для Росії, так і для провідників російського впливу в Україні. Така собі "сексес-сторі" "руского міра", яку з усіх сил вдовбуватимуть в голови всіма наявними каналами ЗМІ як єдино можливий спосіб "зажити мирно й багато", відмовившись від суверенної влади на власній території.

У випадку з Болгарією екс-головнокомандувач ВПС країни так далеко, звичайно, не піде. На посту президента він готовий зробити все можливе для відміни санкцій ЄС проти Росії. Залишаючись, втім, "активним членом ЄС і НАТО".

А реалізація подібних перспектив залежить від одного-єдиного факту. Популістські режими, що прийшли до влади в небагатих країнах, для збереження підтримки потребуватимуть коштів. І чималих. Це можуть бути як прямі фінансові вливання, так і опосередковані – дешеві газ та нафта, дешеві кредити на інфраструктурні проекти,  торгівельні преференції.

Якщо ж у Кремлі забракне рішучості викинути чергових декілька мільярдів для підкупу чергових "братів", все однозначно піде інакше. У свіжообраних популістів, не здатних підгодовувати свій електорат, постануть очевидні проблеми зі збереженням влади. І для виходу із ситуації в них залишаться два можливих шляхи.

Перший з них – продовжувати відстоювати свою ідеологію "братства народів" "православної єдності" та інші ідеологічні нісенітниці, озвучені ними на виборах. І у скорому часі поринути в політичне небуття на наступних чергових чи й позачергових виборах, до моменту яких навіть до бабусь у віддалених селах дійде, що їх примітивно ошукали.

Або ж у якийсь момент оголосити, що "російські друзі" виявились не зовсім друзями – і почати критикувати вже й Москву, за допомогою "зовнішніх ворогів" підігріваючи електорат і підживлюючи рейтинг.

Складно сказати, чи відважиться Кремль відірвати від власної хворої економіки чергових декілька мільярдів доларів на "купівлю друзів" і покращення міжнародного іміджу. Але Додону і Рандеву однозначно варто готуватись до варіанту "денег нет, но вы держитесь". Головне, аби до того момнету, коли стане зрозуміло, що "денег нет", вони не встигли наробити непоправних геополітичних дурниць. Які в перспективі вдарять не тільки по Молдові з Болгарією.