Коли Путін визнає економічну теорію шкідливою псевдонаукою

Вчорашній день в російському діловому інформпросторі "зробив" академік Сергій Глазьєв. На двох поважних економічних зібраннях – відповідної секції "Єдиної Росії" та у експертному клубі REGNUM за один день він розповів, чому саме відбувається стагнація російської економіки.

"Наша грошова база зменшується, падають кредити, підприємства витрачають інвестиції на просте відтворення - і все одно інвестиції падають. Цікаво, що МВФ, рекомендації якого сліпо виконуються, рекомендує піднімати процентні ставки, тоді як усім іншим рекомендує не піднімати. Значить, проти нас ведеться цілеспрямована зовнішня політика, нас тримають за ідіотів. Це стимулює деградацію економіки", - вважає він.

З одного боку – класичний "наїзд" на західних експертів, традиційний для російської пропутінської еліти.

З іншого боку – справа тим не закінчується. Бо далі Глазьєв починає шукати винних – і негайно їх знаходить. В особі керівництва Центробанку та інших причетних до формування фінансової політики – в першу чергу, звичайно, Мінфіну. При тому в хід йде лексика, абсолютно не характерна для "зваженої критики" – про прихильників курсу на обмеження інфляції Глазьєв говорить як про "когнітивно вражених", які займаються систематичними спробами задушити російську економіку. Все це, помітимо, про ту саму Ельвіру Сахіпзадівну, якій не далі як два місяці тому сам Путін "дякував за стабільність". При тому справа не обмежуються критикою політики стримування інфляції як такої – спіч супроводжують прозорі натяки на те, що багато рішень російського Центробанку призводять до відтоку грошей в офшори, в руки власників, які "мають по два-три паспорти" і взагалі навряд чи є справжніми росіянами.

Спочатку – про те, що це може значити. З одного боку, Глазьєв не є ключовою фігурою кремлівського пулу прийняття рішень, це не Іванов чи хтось з кооперативу "Озеро". З іншого боку, він є особистим і довіреним радником Путіна, і в схильності до відвертого епатажу теж помічений не був. Ну, майже не був – якщо не рахувати любові до "євразійської ідеї", але це в Росії за епатаж не вважається. Тому промови Глазьєва цілком можна розглядати як "сигнал". В російській вертикалі, де всі дуже добре знають кого, коли, за що і як можна критикувати, звинувачення з боку радника Путіна у "низькопоклонстві" перед західною економічною теорією може бути як свого роду попередженням, так і початком підготовки громадської думки до того, що чинні представники фіскальної влади мають піти. Подібна критика почалась з боку Глазьєва ще два місяці тому – але тоді все обмежувалось закидами про "недостатній контроль за валютним ринком". Тепер під прицілом – Набіуліна і, особливо, керівник Мінфіну Росії Силуанов. Який мало того, що не говорить про "користь від санкцій", як то заведено в російській еліті, але й дозволяє собі регулярні публічні роздуми на тему того, що роздутий військовий бюджет становить загрозу для російської економіки. І по мірі того, як проблеми з російською економікою стають дедалі краще видимими, подібне пояснення може видатись електорату в чомусь логічним. Особливо на тлі воєнних авантюр за кордонами Росії, які економії оборонного бюджету, ясна річ, не сприяють.

Тому цілком можливо, що критика високопоставлених російських "консерваторів"-прихильників, по великому рахунку, командно-адміністративної економіки це перший крок з підготовки громадської думки до "закручування гайок". Зокрема, у вигляді заборони на виведення коштів з країни – ні-ні , не кооперативом "Озеро", а тими середніми і дрібними бізнесменами, які зрозуміли, що пора покидати рідні пенати. По можливості, разом зі своїми грішми.

При тому що пропозиції Глазьєва, по суті, зводяться до того, що економіку слід "наситити грішми". Сьогодні він навіть уточнив, що йдеться про двократне (!) збільшення грошової маси. Себто в Росії, на думку політика, слід почати процес масштабної грошової емісії – під "цільові програми" звичайно. Зрозуміло, що це розкрутить інфляційний маховик. Але Глазьєв – і, не виключено, багато хто за його спиною вірять, що зупинити цей маховик цілком можна, зафіксувавши адміністративними методами ціни на продукти першої необхідності. Ну і направивши потік грошей в АПК – щоби хоч трохи стримувати ріст цін на продовольство і "природним" способом. Ще одним "способом" стримування інфляції і  сприянню росту економіки Глазьєв вважає значний ріст експортних мит на сировину (нафту, газ, ліс-кругляк і т.д.). До цього Глазьєв додає класичний набір мантр про "Зниження податкового навантаження на бізнес", скорочення кількості перевірок – і самих контролюючих органів, та інші чарівні, але мало реальні в російській дійсності речі.

А той факт, що "російським масам" при такій схемі стануть недосяжними не тільки західні, але й китайські промислові товари – оскільки ціну на них ніхто зафіксувати не зможе в силу потреби купувати їх за долари, нікого в Кремлі особливо не хвилює. Цілком можливо, що "економічне диво", на яке сподіваються від подвоєння грошової маси в російській економіці, якраз і "заточене" під примусове зниження споживання росіянами імпортних товарів – під личиною "боротьби за ріст вітчизняної економіки". Схема в Росії знайома, добре обкатана, наприклад, у ситуації з західними санкціям і попереднім "економічним дивом" – імпортозаміщенням.

При тому хорошим піаром для початку нової масштабної зміни економічної реальності у Росії цілком могли б стати голосні перестановки в російському уряді. Як на рівні "фінансових" керівників – так і на рівні прем’єра. "Сплячий орденоносець" у цьому кріслі цілком може бути відправлений за куліси – у якості увертюри до нової економічної реальності, де не буде місця публічним поціновувачам західних високотехнологічних цяцьок.