Чи вийде з політичних перемог популістів на Заході "щеплення від дурості"

Схоже, після наступу популістів у США та Європі цілком ймовірна "контрреволюція меншин"

Журналіст відділу «Світ»
Чи вийде з політичних перемог популістів…

Республіканські вибірники, які, власне, і повинні призначити Трампа на президентський пост, продовжують демарші. Першим серед цього "руху протестантів" був Арт Сиснерос, вибірник із Техасу, що вийшов зі складу колегії, не бажаючи голосувати за Дональд Трампа. До нього невдовзі підтягнувся вибірник із того ж штату Кріс Супрун (судячи з прізвища, тут не обійшлося без українського коріння). На відміну від Сиснероса, Супрун пояснив свої мотиви - "Я тут, щоб обрати президента, а не короля". У колонці для видання New York Times цей простий медик з Далласу заявив, що просто не зможе проголосувати за Трампа, тому що "день у день" переконується в тому, що цей чоловік цілком непридатний для того, щоб зайняти президентський пост. І 19 грудня він проголосує за когось із екс-кандидатів від Республіканської партії. Скоріше за все – за губернатора Огайо Джона Кейсіка.

Звичайно, перевага у Трампа таких розмірів, що ні два, ні двадцять два демарші вибірників не змінять ситуацію – підтримка у 306 голосів проти 232 у Клінтон не залишає ніяких шансів на зміну результатів виборів. При тому що й вибірники, які вийшли з колегії, будуть замінені іншими республіканцями, лояльнішими до партійного кандидата в президенти. Більше того – в багатьох штатах США є пряма заборона вибірникам голосувати за когось іншого окрім партійного кандидата (хоч в Техасі таких обмежень і немає).

Тому Трамп, звичайно, президентом таки стане. Але ситуація демонструє простий момент. Для помітної частини американських громадян стиль управління Трампа є абсолютно неприйнятним. Настільки неприйнятним, що вони готові йти на публічні некрасиві сцени й скандали, аби не мати нічого спільного з фактом трампівського президентства. При тому частина цих людей є членами Республіканської партії. Тут розподіл проходить не за ознакою партійності.

В той час як прихильники Трампа (як, до речі, і багатьох європейських популістських лідерів) ставили собі за мету, в першу чергу, не збудувати якусь принципово нову політичну реальність – а просто скинути набридлих бюрократів, що з Демократичної, що з Республіканської партії, без різниці. І от – протест добіг кінця. На найвище крісло сідає їхній епатажний претендент. Традиційні еліти осоромлені й безсилі. На цьому їхня місія, по великому рахунку, закінчена. Залишається чекати на потік благ від "правильного" президента. Благ, яких, звичайно, не буде. Бо ніяка сварка з Китаєм не оживить ту частину американської промисловості, яка давно й безнадійно померла своєю смертю від цілком природних причин. І ніякі пасажі про можливість співпраці з Путіним не дозволять уникнути зіткнення інтересів США та Росії.

При тому виникає питання, як саме збирається Трамп (а також чимало його європейських послідовників, які наступного року, скоріше за все, займуть високі посади в багатьох країнах ЄС) керувати країною за умов того, що його прихильники розчаруються, а його противники зроблять все можливе, щоб зіпсувати йому життя?

Скоріше за все, матимуть місце інфантильні демарші з образою на "нехорошу країну" та "неправильний народ". Який народ навряд чи повторить свою помилку з довірою до кандидатів, які обіцяють "все й негайно".

Історія з Австрією, яка отримала щеплення від популізму у 2000-му році - у вигляді ультраправих Гайдара у правлячій коаліції, а в 2016 році змогла уникнути президентства Норберта Гофера із тієї ж гайдерівської "Партії свободи" – достатньо яскравий тому приклад. Інша річ, скільки сил, ресурсів, надій, а можливо – і людських життів забере західна "епоха популізму" перед тим, як закінчитись. 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme