Чому Путін на колінах просить Китай купити трошки Росії

Які він, скоріше за все, знайде. Питання лиш в тому, які відсотки доведеться платити Путіну та його країні в близькому та віддаленому майбутньому.

В Ташкенті з помпою та розмахом стартував 15 самміт Шанхайської організації співпраці. Офіційно оголошеними темами самміту стануть питання безпеки та протидії тероризму. Що, безумовно, є цілком логічним – якщо зважити на бравий марш дотепер фактично невідомих радикалів по вулицях казахстанського Актобе, а також на дедалі частіші й більш масовані проникнення озброєних бойовиків усіх мастей з території Афганістану в пострадянську Середню Азію. Критична ситуація склалась на слабко контрольованому туркменсько-афганському кордоні – хоч, звичайно, не тільки там.

Паралельно з тим Средня Азія перетворилась на вербувальну базу для Ісламської держави. За російськими даними, зараз в Сирії та Іраку на боці ІД воює більше 5 тисяч мешканців цього регіону. Помітна частина яких може найближчим часом повернутись додому.

На подібному тлі ювілейний самміт виглядає не святом, а переговорами в обложеній фортеці. Уряд Узбекистану, який приймає самміт, обмежив транспортне сполучення з більшістю країн регіону – зокрема, з Казахстаном, Туркменістаном, Киргизією та Таджикистаном. У дні самміту Ташкент перетворився на укріплений табір.

За таких умов Росія та Китай вирішуватимуть, як протидіяти ісламському екстремізмові, який заповнює регіон. Боротися проти „трьох зол” – на роль яких цього разу обрано тероризм, екстремізм та сепаратизм. Хоча навіть у цій спільній боротьбі, на думку експертів, між Росією та Піднебесною йде дипломатична гра стосовно того, хто зможе в майбутньому чинити більший вплив на середньоазійські держави.

Але далеко не тільки – і не стільки – за консультаціями стосовно протидії тероризму їде на цей самміт Володимир Путін. Який одразу по закінченню самміту планує „дружній візит” до Китаю – хоча зустрічатись з Сі Цзиньпіном збирається і в Ташкенті.

Президент Росії з усіх сил намагається отримати бодай непряму фінансову допомогу від Китаю.

Мова в першу чергу йде про продаж 19.5% акцій чи не найбільшого російського активу – „Роснефти”. Продавати її збираються „стратегічному партнеру”, яким однозначно виступить Китай. За 11 мільярдів доларів. В офіційних документах стосовно зустрічей з китайським товаришами – як на полях самміту ШОС в Узбекистані, так і в Пекіні це питання взагалі не значиться, але воно, без сумніву, буде одним з ключових питань переговорів. З тієї простої причини, що продаж даного активу повинен збалансувати російський бюджет.

Втім, самою „Роснефтью” справа не обмежиться. Будуть обговорюватись питання приватизації інших російських держкорпорацій. Росія спробує якомога дорожче продати свої військові продукти – комплекси ППО С-400 та винищувачі Су-35, які зацікавили Китай як один з можливих інструментів контролю повітряного простору над суперечливими островами та архіпелагами у Східно-Китайському та Південно-Китайському морях. Буде обговорюватись будівництво швидкісної магістралі Москва-Казань в рамках транспортного коридору Москва-Пекін. Буде обговорюватись будівництво з території Китаю залізничних гілок до Росії з використанням китайського стандарту ширини залізниці. Ось де простір для конспірологів і версій про скору війну, під час якої китайці поїдуть до Росії по „своїх” залізницях!

Втім, війни не буде. Вона не потрібна Пекіну. Буде широкомасштабна китайська експансія в убогу й недоладно керовану сировинну країну. В якій китайський капітал - за підтримки китайського уряду - зможе отримати практично все, що забажає.

І цьому, за великим рахунком, не можна не тішитись. Бо якщо Володимир Володимирович знову задумає якусь військову авантюрку, яка загрожуватиме західними санкціями вже спільній, китйсько-російській „Роснефти”, відповідальні товариші в Пекіні його не зрозуміють. І пережити їхнє розуміння Путіну буде дуже, дуже непросто.