Чи вдасться Меркель зробити з Німеччини "нову Америку"

Вчора канцлера Німеччини Ангелу Меркель в дев'ятий раз було обрано головою партії Християнсько-демократичний союз. Рішення складно назвати несподіваним, якщо зважити на той факт, що канцлерін керує партією 17 років, і серйозних конкурентів у ХДС в неї, насправді немає – за кандидатуру Меркель проголосували 89,5% делегатів партійного з'їзду в Ессені.

Цікаво інше. Не зважаючи на те, що політика "відкритих дверей" для біженців так і не була визнана помилковою, зараз її реалізація зазнає радикальних змін.

Сувора фрау, яка несхитною рукою веде свою партію, свою державу, і, по великому рахунку, увесь ЄС на додачу, вже публічно визнавала, що наробила чимало помилок. При тому помилкова політика тривала не рік і не два.

"Якби я могла, я б повернула час назад - на багато, багато років", - нещодавно зізналась Меркель. Вона також взяла на себе відповідальність за поразку своєї партії на регіональних виборах, одним з факторів якої, за її словами, стала політика "відкритих дверей".

Вчора Меркель пішла далі. Зокрема, вона заявила, що використання жіночого мусульманського одягу, який закриває обличчя, слід заборонити скрізь, де це тільки можливо. Фрау канцлерін наголосила на тому, що в Німеччині в процесі комунікації між людьми прийнято демонструвати обличчя. "Тому у нас не прийнято носити одяг, що повністю закриває обличчя і тіло", - пояснила Меркель.

Вперше у такий спосіб публічно визнавши, що саме німецькі закони, звичаї і культурні стереотипи повинні визначати існування біженців на їхній новій батьківщині.

У такий спосіб Німеччина, схоже, переходить від етнокультурної політики типу "мозаїка" – при якій в обмеженому просторі співіснують різні етнічні культури, особливо при тому не змішуючись, до політики "плавильного казана". За якої змішання та взаємна асиміляція підтримуються як суспільством, так і державою. Класичним взірцем першого типу такої політики завше була Канада. В якій, хай і не безхмарно, але співіснують французькі та англійські провінції. Зразком другої традиційно вважаються США, де впродовж останніх трьох століть активно змішувались найрізноманітніші етнічні культури, потрохи творячи культуру чисто американську. Схоже, в останні місяці Меркель дійшла до логічного висновку, що мирне співіснування сирійської та німецької культури всередині великих німецьких міст є практично неможливим – тому слід починати виготовлення "сплаву".

Звичайно, по великому рахунку, зміна "культурної мозаїки" на "плавильний казан" – це не результат кабінетних роздумів, а спроба вирівняти політичну ситуацію в країні. Громадянам якої не подобається поява мусульманських анклавів у своїх містах, мешканці яких намагаються відтворити в Німеччині шматочок Сирії – з якої, до слова, вони втекли, але звичаї і обмеження якої намагаються відтворити там, де без них чудово жилось.

У відповідь на що громадяни Німеччини дедалі прихильніше ставляться до ультраправих партій на кшталт тієї ж "Альтернативи для Німеччини", які для складних проблем із біженцями рекомендують прості рішення, більше чи менше пов’язані з депортацією. В результаті чого рейтинг "альтернативників" – росте, а рейтинг ХДС – падає.

За таких умов Меркель просто вимушена спробувати реалізувати етнокультурні концепції, напрацьовані у світі для подібних ситуацій. Бо інтеграція, чи асиміляція, людей, що належать до іншої культури – це проблема, з якою людство стикалось тисячі разів, і випробувало самі різні шляхи її розв'язку. Від призначення "варягів" на високі посади – і до повного фізичного знищення "інородців".

Єдине питання – це чи встигне дати нова політика стосовно біженців відчутні (для рейтингу ХДС) результати до наступних виборів до Бундестагу. Хоча навіть за розкаяння і спробу виправити ситуацію фрау канцлерін, ймовірно, отримає кількавідсотковий приріст свого електорального рейтингу.