Чи призведе до розколу ЄС "єдина оборона"

Зміцнення і координація збройних сил за умов приходу до влади у США Трампа стала для ЄС неуникною необхідністю. Яка при тому може помітно зменшити кількість членів Європейського союзу

Журналіст відділу «Світ»
Чи призведе до розколу ЄС "єдина оборона…

Поки у США триває п'ятий день протестів під лозунгом "Трамп – не наш президент", самі учасники яких цілком певні того, що змінити результати виборів їм не вдасться, європейські дипломати, схоже, вирішили, що слід подумати, як їм жити за умов того, що Трамп таки стане президентом.

Минулої ночі міністри закордонних справ країн ЄС на неформальній зустрічі обговорювали наслідки президентських виборів в США. І навіть прийшли до кількох простих висновків.

Перший з них полягає в тому, що після перемоги Трампа ЄС необхідно зміцнювати безпеку.

"Європейцям необхідно зміцнювати власну безпеку і поглиблювати кооперацію в сфері оборонної політики незалежно від зміни адміністрації США", - заявила за результатами перемовин верховний представник ЄС із зовнішньої політики і політики безпеки Федеріка Могеріні.

Всі пропозиції щодо посилення загальноєвропейської політики безпеки Федеріка Могеріні повинна зібрати в один документ до 15 листопада. Тоді буде проведено  зустріч міністрів оборони країн ЄС. А фінальне рішення стосовно безпеки і оборонної кооперації світ, ймовірно, побачить на саміті ЄС в грудні.

В реальності варіантів вирішення проблем з європейською безпекою може бути багато. Але всі вони, по суті, зводяться до двох магістральних шляхів. Перший з яких полягає в примусовому і фіксованому збільшенні витрат всіх членів ЄС на оборону – з регулярними і скрупульозними загальноєвропейськими ревізіями досягнутого кожною конкретною країною прогресу. І штрафними санкціями для всіх, схильних продовжити економію на обороні.

А другий – у створенні загальноєвропейських збройних сил, з фіксованими відрахуваннями з боку кожної країни на їх утримання, та з фіксованими контингентами військовослужбовців, наданих кожною країною.

Кожен з цих варіантів має свої переваги й недоліки. Про перший, теоретично, можна легше домовитись. Але цей варіант відкриває якнайширший простір для маніпуляцій окремих країн, які можуть штучно завищувати свої витрати на оборону, проводити "віртуальні" навчання замість реальних і т.п.

Другий варіант, теоретично, може бути ефективнішим зав– але досягнути його буде набагато важче. Бо він, по суті, означає, що суверенним країнам доведеться делегувати свої права на управління своєю ж армією якимось стороннім організаціям. При тому, скоріше за все, делегувати без права "вето" – інакше спільна армія буде банально небоєздатною.

Втім, і перший і другий варіанти мають іще один, мабуть найглибший недолік. Який полягає в тому, що невдовзі автоматично виникне питання стосовно того, хто і скільки повинен витрачати на захист європейської домівки. І чомусь немає ніяких сумнівів щодо того, що без скандалу тут не обійдеться.

Якщо більшість "важковаговиків", скоріше за все, погодяться розщедритись, то дрібніші й менш заможні держави, безумовно, заведуть піню про те, що "Путін їм не загроза", і "хай з ним поляки воюють". І навіть якщо внеском, приміром, Греції в євро оборону і Брюсселі і раді би знехтувати – але це в євро бюрократів не вийде. Бо пом’якшення умов для будь-якого члена ЄС автоматично зруйнує будь-яку фінансову дисципліну для всіх решту учасників союзу.

А реально відповісти на нехтування витратами на оборону ЄС може тільки в один спосіб. Пригрозивши, і у кількох випадках зреалізувавши погрозу, про виключення надміру жадібних учасників союзу зі своїх рядів. Як би болісно це не було для всіх, хто направду хоче зреалізувати "євромрію".

Втім, не самою лиш "єврообороною" запам’яталась нічна зустріч європейських міністрів. За її результатами та ж Федеріка Могеріні заявила, що ЄС не планує змінювати свою позицію стосовно взаємин з Росією. Навіть якщо політика США радикально зміниться. "Євросоюз зайняв дуже принципову позицію щодо приєднання Криму і ситуації на Україні. Це не зміниться, незважаючи на можливі зміни політики інших", - заявила вона.

Власне, здатність Брюсселю втримати єдність у питанні, скажімо, антиросійських санкцій – не зважаючи, наприклад, на те, що новий болгарський президент фактично виграв вибори на обіцянці ці санкції відмінити – і стане індикатором того, чи здатен ЄС адекватно реагувати на зовнішньополітичні загрози. І, відповідно, чи є якесь спільне майбутнє у всіх країн, зібраних сьогодні під синім з золотими зірочками прапором.

 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme