Чи готовий Путін зламати свій "газовий кийок"

Ще два тижні тому справи у "Газпрома" йшли чудово. В Німеччині лютували "російські морози" (так тамтешні газети називають будь-яке зниження температури нижче позначки -10 за Цельсієм), а в котельнях та ТЕЦ весело горів російський газ. При тому розміри поставок "Північним потоком" били рекорд за рекордом, досягнувши 11-12 січня 167,4 млн куб. м. – що було абсолютним максимумом за всю історію поставок по цьому газогону. Та й той факт, що частка газу "Газпрому" в балансі країн далекого зарубіжжя, які отримують російський газ, в 2016 році досягла 33,5% після 31% за підсумками 2015 року, теж грів душу.

Але друга половина місяця підготувала неприємний сюрприз. Будівництво "Північного потоку-2", який, разом з кількома іншими інфраструктурними газогонами, мав остаточно залишити Україну без російського газового транзиту, раптом подорожчало вдвоє. Річ в тому, що Газпром планував здійснити будівництво газогону по дну Балтійського моря разом з європейськими компаніями Engie, OMV, Shell, Uniper і Wintershall. Кожна з них мала отримати 10 відсотків акцій нового проекту – внісши, само собою зрозуміло, 10% необхідних інвестицій. Натомість "Газпром" мав зберегти за собою 50% + 1 акцію Північного потоку-2 для контролю над ним.

Однак не так сталося, як гадалося – західні компанії відмовилися від фінансової участі в проекті, і тепер витрати Газпрому збільшаться вдвічі - до 1,75 мільярда євро.

Формальною причиною такого рішення європейських компаній було названо жорстку протидію з боку польського антимонопольного регулятора. Можливо, це і справді постаралась дружня Варшава (яка від розвороту транзиту, до речі, теж матиме фінансові збитки), чи європейські компанії засумнівались в успішності проекту – тому використали польський демарш в якості зручного приводу – але сталося те, що сталося.

І тепер, в сухому залишку, Газпром змушений в найближчі три роки вкласти колосальні кошти в будівництво "Північного потоку-2" (який мали будувати наполовину за європейські гроші), "Силу Сибіру" (який на 100% мали фінансувати китайці – але сталось рівно навпаки) та "Турецького потоку" (на співфінансування якого з боку Анкари ніхто  ніколи особливо не розраховував). Чи витримає таке навантаження російський газовий гігант?

Питання непросте і неоднозначне. Судячи з деяких ознак, тамтешньому керівництву у Кремлі дозволили дещо знизити навантаження на компанію, припинивши фінансування найбільш одіозних геополітичних проектів. Зокрема, "Газпром" вже не постачає газ за зниженими цінами до Сирії. Щоправда, Башар Асад почав купувати блакитне паливо у Ісламської держави, і все вийшло якось зовсім негарно. Справа запахла "фінансуванням тероризму" з боку дружнього до Кремля режиму, але це вже проблема Пєскова, який буде боротись "з неправдивими заявами Держдепу США", котрий оприлюднив інформацію про цю подію.

А от у випадку з газогонами "Газпрому" волі, скоріше за все, не дадуть – від можливості "покарати хохлів" маленький чоловічок в Кремлі не відмовиться за жодних умов. Тим паче, що гроші з російського газового монополіста ще можна вичавити. Інша річ, що лишити газову компанію без коштів для розвідки й освоєння нових родовищ – це забезпечити її гарантовану кончину впродовж найближчих 5-10 років. Після того Росія залишиться без своєї "газової зброї". Питання лиш в тому, як до того моменту дожити всім решту.