Чому в 2019 році окупований Донбас перетвориться на Дике Поле

Глибока економічна криза в Росії традиційно, впродовж століть співпадала з різким падінням зовнішньополітичної активності

Журналіст відділу «Світ»
Чому в 2019 році окупований Донбас перет…

Саме на таку кризу, вочевидь, розраховували США та ЄС, при введенні антиросійських санкцій. Саме на таку кризу чекає Україна, сподіваючись на перетворення окупованого Донбасу з російського полігону для гібридної війни на звичайне собі Дике Поле.

Тож якими є макроекономічні перспективи колапсу російської економіки? Наскільки ефективними виявились західні санкції і російські контрсанкції, дешева нафта і непомірні трати на ведення локальних воєн у справі знищення путінських „нафтотрильйонів”?

Відповідь на це дають впродовж останніх днів російські посадовці.

Минулого тижня заступник міністра фінансів Росії Тетяна Несторенко зробила заяву, більше схожу на панічний крик. "Якщо нічого не змінювати, то до кінця наступного року у нас не буде ні резервів, ні можливості виплатити зарплати, у нас будуть серйозні економічні проблеми. Бюджетна сфера - наш головний внутрішній виклик", - констатувала Несторенко.

Мимовільною відповіддю на цей крик душі послужила вчорашня заява російського прем’єр-міністра Дмитра Медведєва. "Коли постає питання про те, що нам робити з зарплатами і пенсіями, економічна модель йде на другий план, і ми змушені ухвалювати рішення просто для того, щоб не дати економіці впасти в штопор", - сказав Медведєв, виступаючи на форумі зі знаковою назвою "Територія смислів".

Кажучи простими словами, російський уряд зосереджується на „ручному” управлінні економічною ситуацією – і намаганні поки що втримати соціальну сферу. Хай і в помітно погіршеному вигляді - викликаному різкою девальвацією рубля. Про будь-які реформи та структурні зміни не йдеться, і підрахунки, засновані на сьогоднішній фінансовій динаміці можуть бути достатньо достовірними. Якщо, звісно, не зміняться два мегаважливих для російської економіки фактори, якими є ціна на нафту та доступ до зовнішніх фінансових запозичень.

А тепер кілька простих цифр.

1. В січні 2015 року обсяг Резервного фонду Росії становив 4.9 трильйони рублів. В січні цього року обсяг фонду становив близько 3.6 трлн рублів. Станом на 1 липня 2016 року, обсяг Резервного фонду становив трохи менше 2.5 трлн рублів.

За даними російських експертів, дефіцит російського держбюджету становив за перших 6 місяців цього року 1.5 трильйона рублів – з яких 800 мільярдів взяли саме з Резервного фонду, додавши решту внутрішніми запозиченнями. Ще трохи фонд скоротився через валютну переоцінку активів.

При тому прогнозований дефіцит російського бюджету до кінця року становитиме іще 1.8 трильйони – і компенсуватись він буде виключно з Резервного фонду. Який якщо і не до кінця року, то до весни 2017 скоріше за все, буде витрачений „в нуль”.

2. Крім Резервного фонду в Росії є ще й Фонд національного добробуту. Загалом, цей фонд не є чистим державним резервом – у ньому накопичується частина довготривалих пенсійних збережень росіян. Що, звісно, ніяким чином не завадить російському уряду використати ці гроші на свій розсуд. На даний момент фонд налічує 4,6 трильйони рублів.

Активне використання цього фонду передбачено російським урядом на 2017 рік, коли настане вельми делікатна ситуація. За якої гроші з Резервного фонду закінчаться – а „стимулювати виборця” перед виборами Путіна в 2018 році чимось доведеться. За оптимістичними прогнозами російського Мінфіну, на початку 2019 року в Фонді національного добробуту залишиться щось біля 0.5 трильйона – і це буде кінець російських стратегічних резервів. Щоправда, прогноз цей може бути й надто оптимістичним – бо передбачає певний ріст цін на нафту, і значні прибутки від приватизації держпідприємств. Якщо першого чи другого не трапиться, ФНБ буде витрачено, ймовірно, іще восени 2018 року.

Саме тоді настане момент, коли значна частина задіяних у держсекторі мають шанси залишитись без заробітної плати, а чимало пенсіонерів залишаться з базовою ставкою пенсії – попри багаторічні відрахування „на краще майбутнє”.

Чи стане це причиною соціального напруження? Безумовно. Чи призведе це до демонтажу чинної владної вертикалі в Росії? Можливо. Чи зможе Україна дожити до цього моменту і скористатись новим полем можливостей? Хотілось би вірити. Хоча для цього доведеться докласти чимало зусиль.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme