Путін грізно пообіцяв Туреччині швидко зам'яти скандал з літаком

Реальних способів вибратись з якого – окрім як відступити, на що Путін явно не погодиться –не існує.

"Звичайно, наші військові ведуть героїчну боротьбу з терором, не шкодуючи себе і не шкодуючи свого життя. Але сьогоднішня втрата пов'язана з ударом, який нам завдали в спину поплічники терористів", - суворо карбував Путін, коментуючи історію зі збитим бомбардувальником. Відчувалося, що ще трохи – і "мочитимуть в сортирах" не тільки терористів, а й тих самих "поплічників".

Різка риторика Володимира Володимировича зрозуміла. Лайка – це фактично все, що він може протиставити Туреччині. Дружба між країнами закінчилась, а до війни ніхто не готовий. Тому й відводив душу російський президент, розповідаючи про "поплічників тероризму", які не просто скуповують контрабандну нафту в терористів, але й "захищають Ісламську державу", і, більше того, "хочуть поставити НАТО на службу ІДІЛ". Донедавна російська пропаганда розповідала, що "Ісламська держава" була створена Вашингтоном – зараз, за вказівкою Путіна, концепція змінюється. Це НАТО служитиме ІДІЛ, а не навпаки.

Натомість Туреччина, схоже, не надто злякалась цих погроз. В Анкарі, як і раніше, зацікавлені в тому, щоб вибудувати вздовж кордону смугу стабільності, заселену протурецьки налаштованим населенням. І регулярні рейди російської авіації в цю смугу планом Анкари не передбачені. А поки на авіабазі Інджирлик стоять американські літаки – особливо остання партія F-15, озброєних ракетами "повітря-повітря", до російських погроз схильні ставитись спокійно.

І поки в російському ефірі лунали грізні, проте пустопорожні слова ВВП, невідома група повстанців підбила російський вертоліт.

Звичайно, повстанці, що це вчинили, ніяк не координували свої дії ні зі Стамбулом, ні з Вашингтоном. Вони просто скористались зручним моментом – коли ціль на малій висоті виявилась досяжною для протитанкової ракети.

Але цей інцидент ясно показав, наскільки вразливою є позиція Путіна в Сирії. Де, за винятком Асада та нечисельних іранських інструкторів, росіян ненавидять практично всі – ісламісти, помірковані опозиціонери, турки, і просто цивільні сирійці, яких росіяни бомблять, не зважаючи на їхні політичні вподобання.

Це відчув і зрозумів російський бізнес –фондовий ринок обвалився, курс рубля просів. Зрозумів це, звичайно, і Путін. Можливо, навіть не сьогодні, а тижні тому. Проте в силу власноруч зліпленого образу альфа-самця зробити єдино розумну в даній ситуації річ – себто відступити чи, принаймні, почати координувати свої дії з західною коаліцією і перестати дражнити Ердогана, шукаючи "ісламістів" за кілометр чи то до, чи то все-таки після турецького кордону, він не в стані.

Тому операція триватиме – скільки б не коштувало це збитих літаків чи вертольотів. І з якою б швидкістю це не перетворювало Росію на банкрута чи парію. Саме такий сценарій – швидкісної деградації російської економіки та збройних сил за відсутності повномасштабних актів агресії у значимих для США і Європи регіонах – і є, схоже, оптимальним як для Вашингтону, так і для Брюсселю. Якби Путін був агентом Держдепу – йому слід було б готуватись до прижиттєвого будівництва пам’ятника. У повен його, хай і невеличкий, зріст.