Американські домогосподарки пішли в атаку на НАТО

Альянс, який пережив холодну війну, Варшавський блок та СРСР, може стати жертвою людей, яким не цікава зовнішня політика

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Американські домогосподарки пішли в атак…

Дональд Трамп знову зумів здивувати публіку. Принаймні, його заява про те, що США за його президентства можуть відмовитись гарантувати безпеку своїх союзників по НАТО, викликала сподівану реакцію.

Себто нічого на кшталт „НАТО більше не буде” він, звісно, не заявив. Але на запитання журналістів The New York Times про "загрозливі дії Росії, котрі нервують країни Балтії" Трамп сказав: якщо Росія нападе на ці країни, він буде вирішувати, чи прийти їм на виручку, тільки після того, як дізнається, "чи виконали вони зобов'язання перед нами". Стосовно природи цих зобов’язань Трамп не сказав нічого, обмежившись туманною погрозою щодо можливості відкликання американських солдатів з усіх закордонних баз.

За подібних умов, коли Вашингтон залишає за собою право вирішувати, кому США будуть допомагати в разі воєнної небезпеки, а про кого можна й забути, особливого сенсу в існуванні НАТО, схоже, немає. Військовий союз перетворюється на чергову „організацію стурбованих націй”. А глобальна система стримування, яка не зуміла припинити всіх воєн, але дозволила пережити більш ніж 60 років без глобальних конфліктів, стає розділом в підручниках з історії.

Трамп – паяц, у тому немає сумніву. Але цей паяц, за даними опитувань, має цілком реальні шанси стати наступним президентом США. Здолавши за останні сім місяців більш ніж 10-відсотковий розрив з Хілларі Клінтон, він впритул до неї наблизився. І хоча повідомлення про те, що Трампа підтримують більше виборців, ніж Клінтон, виявились фейком, менш ніж тижневої давності спільне опитування АВС News та Washington Post показало, що Клінтон підтримують 47 відсотків виборців, в той час як Трампа – трохи більше, як 43 відсотки.

Тому до слів Трампа, хоч-не хоч, доведеться прислуховуватись. Бо слова ці, хай і здаються нам набором епатажної маячні в стилі Жириновського, насправді демонструють реальні настрої помітної частини американського суспільства. Тієї частини, яка цікавиться подіями в своєму містечку, в найближчому супермаркеті, чи навіть перспективами зміни розміру своєї пенсії. Цей прошарок явно втомився від того, що американські солдати ведуть безконечні – і не надто успішні війни десь на краю землі. Цей прошарок вважає, що світове домінування США їм надто дорого обходиться – тому від нього можна і відмовитись. Ці люди – рідні брати й сестри тих, хто проголосував за вихід Британії з ЄС (там навіть зробили соціологічний портрет людей без вищої освіти з індустріальних міст, які „зробили” Брекзіт). Ці люди, загалом, можуть привести Трампа до влади.

І навіть якщо Трамп не стане президентом, якщо цього разу божевільна демагогія не розчистить йому дорогу до Білого дому – то й Хілларі Клінтон буде вимушена співвідносити свої дії з подібними настроями серед громадян США. Навіть тих, на чию підтримку вона не опиралась.

Америка, яка свого часу відмовилась від ізоляціонізму, схоже, схильна до нього повернутись. На цьому грає демагог Трамп. І може виграти – якщо не на цих виборах, то на наступних. А чисельним державам та народам, які звикли покладатись на міць США, яка стоїть за їх спиною, варто подумати про власну безпеку, і власні інтереси. Світовий поліцейський може піти чи то у відпустку, чи то на пенсію.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme