«Білоруський укроп»: про секретну допомогу АТО, Майдан у Білорусі та ставлення до росіян

depo.ua поспілкувався зі співзасновниками «Білоруського укропу» Вадимом Лісовським та Наталею Басалигою, які ризикуючи свободою та життям, допомагають українськім добровольцям на Донбасі.

«Слава Україні! Героям слава! Живе Бєларусь!» - обмінюємось вітаннями. Вадим відгукується: «Живе вечна».

Історія білоруського «паролю-відгуку» має коріння з 1863 року, коли Кастусь Каліновський підняв у Білорусі повстання проти царизму, московської та польської влади. Для Лісовського це не просто патріотичний вислів: його пращур Олександр Юзеф Лисовський - відомий шляхтич та полководець - ганяв москалів протягом 36 років ще наприкінці  XVI ст.

Нащадок також поставив собі мету «боротись із москалями». Вадим виріс та півжиття прожив у Маріуполі, там пішов у садок, одружився, став батьком. Але коли розпався СРСР, поїхав до Білорусі «робити революцію». Хотів, щоб країна стала дійсно незалежною, увійшла до НАТО і ЄС. Коли із революцією не склалося, став опозиціонером. І безробітним - його звільнили після участі у мітингах і маршах свободи.

Така ж сама участь спіткала і правозахисника Наталю Басалигу, частина життя якої теж пов'язана із Україною: ще дитиною вона їздила сюди на лікування та відпочинок, вивчила українську, разом із активістами стояла на Майдані минулої зими.

Місяць тому ці двоє буремних білорусів організували громадську ініціативу «Білоруський укроп» у складі Комітету солідарності з Україною опозиційної партії «Білоруський народний фронт» (БНФ), щоб надавати українським добровольцям реальну допомогу.

«Коли з'явилися перші вбиті на Майдані, я на своїй сторінці закликала білоруських чоловіків допомогти нашим братам звільнитися від російської навали, інакше війна прийде до нас», - розповідає Наталя. 

Вадим, у свою чергу, пояснює: у комітеті нічого, крім вираження «глибокої стурбованості» подіями в Україні, у принципі не відбувалося. Були люди, які тишком-нишком допомагали конкретним підрозділам, але це усе було якось мляво. Тому він вирішив, що привезе українцям допомогу сам.

За його словами,  протягом трьох днів разом з Наталею він зібрав $1 тис.

«Речами загрузився так, що ледь у вагон вліз, і ще по ходу руху потягу люди на станціях речі підвозили, - згадує волонтер. - Наприклад, у Гомелі інвалід - колишній кримський офіцер, передав цілий візок речей».

Білоруські прикордонники пропустили Вадима без проблем, а ось на українському кордоні почався жах: чіплялися до будь-якої дрібниці, усі торбини перерили, а коли знайшли листи білоруською, адресовані бійцям, читали їх вголос та реготали.

«Одразу було зрозуміло, що їм треба гроші, але у результаті вони видурили з мене тільки $10», - каже він.

Коли погранці пішли, до Вадима підійшов хлопець із сусіднього купе. Він сунув йому до рук шоколадку і попросив  передати її бійцям. А у Запоріжжі волонтера зустріла волонтер Ірина, яка купила квитки на автобус до Маріуполя, українську «сімку», допомогла притягнути торби, та ще й їжі принесла.

У Запоріжжі та Маріуполі білоруський волонтер передав добровольцям теплий одяг, білизну, засоби гігієни, ліхтарики, що зібрали білоруси, речі від військового з Криму та від росіян: подружжя з Пскова, яке переїхало до Мінська в пошуках нормального життя.

«Ще я привіз справжні білоруські прапори - біло-червоно-білі, а не ті радянські, що Лукашенко вішає. Я віз їх нашим хлопцям: одним із завдань було знайти білорусів (вони воюють у «Азові», «Правому секторі») та взяти над ними шефство, але, на жаль, усі були на позиціях, і я нікого не зустрів, тому прапори передав «Правому сектору», - розповідає Вадим. 

Зараз чоловік готує другу подорож в АТО: вже зібрані гроші на німецький камуфляж, рюкзаки та куртки для 13 бійців, волонтери чекають також посилку із тактичними окулярами, наколінниками, налокітниками та ременями для АК і планують закупити білизну та «розгрузки».

«ВСІ ГЛОБАЛЬНІ НАПАСТІ БІЛОРУСІ МАЛИ РОСІЙСЬКЕ КОРІННЯ»

Наталя та Вадим розповідають: хоч білоруська влада офіційно й не забороняє допомагати добровольцям, вона тримає під особистим контролем усіх, хто це робить - телефони прослуховуються, переміщення контролюється.

«Трапляються неадекватні чиновники, такі, як начальник ідеологічного відділу Ленінського району Мінська. Побачивши у мене значок у вигляді біло-червоно-білого стяга і український, він влаштував скандал моїм начальникам, і мене звільнили», - розповідає Наталя.

Вадим додає, що ті білоруси, які підтримували Майдан, не дуже демонстрували занепокоєння або радість, хоча б тому, що боялися реакції влади. Тож ніяких демонстрацій на підтримку України не було.

Тим паче, що багато білорусів дивляться російські канали, а Гомельська область майже така ж проблематична, як в Україні Донецька, через те, що там мешкає багато переселенців з Росії.

За словами Наталі, вони готові почати під керуванням російських провокаторів і диверсантів таку ж саму війну, як в Україні.

«Уявляєте, мою знайому в Гомелі фактично звільнили за те, що на робочому столі у неї був український прапорець, - ділиться Наталя. - Але велика частина Білорусі усе ж таки не вірить РФ. Так історично склалося, що всі глобальні напасті Білорусі мали російське коріння, а Україна завжди була дружнім союзним сусідом».

При цьому у білорусів є побоювання, що Росія нападе й на них: на російських націоналістичних сайтах є заяви, що білоруська держава - це штучне формування, зібране зі споконвічно російських земель.

Так, з весни 2014 року на російських сайтах висять заклики про створення Вітебської, Могилевської, Бобруйської і Гомельської народних республік за принципом «ДНР» і «ЛНР». По всій Білорусі фіксуються факти появи російських провокаторів. Наприклад, до жінок, які граються з дітьми на дитячих майданчиках, підсаджуються дами, заговорюють про дітей.

У БІЛОРУСІ МАЙДАН ПОСТРІЛЯЛИ Б ІЗ КУЛЕМЕТІВ

При тому, що у країні панують проросійські настрої, а влада жорстко придушує будь-який опір, волонтери впевнені: зараз у Білорусі Майдан на кшталт українського - неможливий, бо влада втопить його у крові.

Наталя та Вадим розповідають речі, в які важко повірити: не так давно у Мінську можна було легко потрапити на добовий арешт, якщо спецпризначенці або ОМОН чули, що людина розмовляє білоруською, адже нею переважно спілкуються опозиціонери.

«Менти можуть підійти у цивільному та почати крутити руки, а коли ти чиниш опір, кидають під арешт за спротив владі», - пояснює він.

Наталя додає, що націоналістами білорусів почали називати нещодавно і це наслідки російської агітації.

«Все це ініціював сам Лукашенко, він такий же ставленик РФ, як і ваш Янукович, - каже вона. - Всі розмови про те, що він за Україну, це наслідки страхів Лукашенка, який дізнався, що Путін вирішив поміняти його на більш молодого васала».

Вадим також переконаний, якщо б у Білорусі зібрався Майдан, його б просто постріляли з кулеметів.

«Не так давно люди з НБФ прийшли покласти квіти до пам'ятника Тарасу Шевченку, а їх усіх заарештували і дали по 15 діб арешту. Ви думали, що в Білорусі тиша й спокій? Як казав Сталін, спокій буває тільки на кладовищі», - невтішно резюмує він.