Навіщо Ахметов створив футбольний союз "ДНР"

На вихідних у Донецьку в "Шахтар Плаза" відбулася урочиста спортивна подія. Пройшла конференція так званого футбольного союзу, де представили голову та керівні ланки. Кістяк та керівні ролі посіли люди Ахметова. 

Президентом став екс-футболіст "Шахтаря" та перший капітан збірної України Ігор Петров. Свого часу Петров тривалий час захищав кольори "Шахтаря" та донецького "Металурга", грав у Ізраїлі, а після завершення ігрової кар'єри працював тренером у структурах "Шахтаря", "Олімпіка" (клуб Колесникова) та навіть був головним тренером черкаського "Славутича" у 2013 році (сучасний "Черкаський Дніпро"). 

Виконавчим директором так званого футбольного союзу став екс-коментатор ТК "Футбол" - В'ячеслав Шарафутдінов. 

Віце-президентами стали Петро Поляков, Вахтанг Халваши, Александр Кравченко, Вадим Нестеренко, Олег Сердюк. Серед них найвідоміші - голова Асоціації міні-футболу Донецька Халваши та екс-футболіст "Шахтаря" Сердюк, що вже тривалий час мешкає у Москві. Почесним президентом став одіозний Пушилін. Його головна мета - міжнародні контакти.

На конференції всім повідомили, що тепер у Донецьку проходитимуть великі футбольні матчі, першим з яких стане битва "ДНР" проти "ЛНР", 8 серпня. Який там "Шахтар" - "Барселона", тепер у донеччан нове життя. 

Але найцікавіше тут зовсім не це. Офіційно ніхто не повідомив про справжню мету, яку поставили перед керівниками футбольного союзу. 

Піар Ахметова з поверненням "Шахтаря"

У ЗМІ підконтрольних Ахметову вже не перший раз звучав меседж, що Луческу покине "Шахтар" після того, як повернеться з ним на "Донбас Арену". У цьому меседжі дивує те, що контракт тренера з "гірниками" розрахований до літа 2016 року, а очікувати кілька років 69-річний тренер, можливо, не має бажання і сил. Паралельно до цих меседжів у Донецьку і дійсно триватиме підготовка до повернення "Шахтаря" у Донецьк на фоні риторики про особливий статус Донбасу. За президентом так званого футбольного союзу "ДНР" Петровим стоїть легендарний гравець "Динамо" та "Шахтаря" Звягінцев, який ще нещодавно працював у ФФУ. Він буде куратором футбольного життя у Донецьку, але неофіційним. 

Ми вже писали, що куратори операції "повернення "Шахтаря" ставлять собі за мету розпочати сезон Прем'єр-ліги 2016/2017 на "Донбас Арені". Для цього вони роблять ставку на політичний діалог, але футбол стане справжнім піаром.

Не варто зайвий раз говорити, що Звягінцев, як і Петров - люди Ахметова. Меседжі про повернення "Шахтаря" на "Донбас-Арену" з'являтимуться у пресі в акурат до виборів. Ахметов покаже себе миротворцем, який бореться за жителів Донбасу і прагне повернути колишнє життя в місто, мешканцям якого набридла війна. Гасла "мир Донбасу" паралельно з "гуманітаркою" та утопічним поверненням "Шахтаря" на "Донбас Арену" у підсвідомості жителів окупованих та підконтрольних Україні територій Донецької області зроблять своє діло. "Опозиційний блок" отримає потрібну кількість голосів, надуривши людей в черговий раз. Бо ніякого особливого статусу Донбасу у правках до Конституції України не буде. Цей міф, який розкручують депутати, пов'язані з Льовочкіним та Ахметовим. Цілком можливо, що у глибині душі Ахметов та Ко дійсно вірять, що зможуть отримати підконтрольну їм автономію всередині України під "кришею" Росії, де знову буде великий футбол та бізнес, але, на жаль для них, цього не станеться. Бо це шлях внікуди для країни та дорога до майбутньої кровопролитної війни. 

Що буде у "ДНР"

Якщо говорити про футболу - він існуватиме на любительському рівні. Висвітлюватиме події місцевий ТК "Юніон" екс-регіоналки Захарченко. Гратимуть у міні-футбол та чемпіонат "ДНР". Збірна зустрічатиметься з "ЛНР" та Абхазією, не більше. Футбол фінансуватимуть до тих пір, поки він буде вигідний у політичних цілях - для піару повернення "Шахтаря".  

Якщо говорити про майбутнє "ДНР" в цілому, існує два сценарії: "кидок" з боку Росії та зачистка українською армією з подальшим поверненням територій до складу України, або життя без майбутнього у власних невизнаних "республіках" до тих пір, поки Путі не паде. СРСР після початку війни в Афганістані протримався трохи більше 10 років. Росія набагато слабша за СРСР. Залишилося чекати не дуже довго.