Як Яценюк інтегруватиме циган в українське суспільство (ФОТОЖАБИ)

Ця програма була ухвалена ще у вересні 2013-го урядом "папєрєдніка" Яценюка Миколи Азарова. Видно, не було більше нагальних проблем у країни. Ну ухвалили і ухвалили - мало якихось програм українськими урядами було написано? Але прем'єр Яценюк, вочевидь, вирішив, що більше нагальних проблем у країни нема: економіка штурмує висоту за висотою, ніде не стріляють, кількість ковбаси в пересічному холодильнику зростає разом, як казав класик, з процентом жирів у маслі, весь світ дивиться на Україну із захватом. Лишилося тільки інтегрувати циган.

На реалізацією цієї, не побоїмося того слова, амбіційної забаганки голова Уряду виділив аж цілу новостворену Міжвідомчу групу і чотири роки часу. Ну, як то кажуть, вперед і з піснею, плясками і ведмедями. Бубен в поміч.

Що стосується самих ромів, то вони навряд чи писатимуть "листи вдячності", бо вже не вперше переживають свою інтеграцію в суспільство.

Ось що думають з цього приводу представники - офіційні і звичайні - закарпатської ромської громади, однією з найчисельніших нацменшин у цьому регіоні.

Радник губернатора Вільгельм Пап:

"У різних політиків та громадських діячів своє бачення проблем та пріоритетів ромської общини, але тільки через підвищення рівня освіти можна інтегрувати ромське населення у спільноту краю. У нас немає, наприклад, загальноосвітніх шкіл з музичним нахилом. Такі школи є у сусідніх Угорщині та Словаччині, де теж проживає велика ромська община. Як наслідок - ціла плеяда віртуозів-циган, які стали успішними у житті саме через надану можливість вчитися".

Євгенія Навроцька, захисник прав ромів:

"У ситуації винні не роми, а політика нашої держави. Цю інтеграцію кожен розуміє по-своєму . Одні вважають, що це обов'язкове володіння мовою тієї країни, де проживають, інші кажуть, що цигани повинні жити за стандартами, які затвердили суспільство більшості, відмовилися б від своїх звичок і традицій. Але вся ця інтеграція вимагає розчинення в чужорідному середовищі, що зробити в принципі неможливо і не вдавалося ще нікому".

Ілона Балог, баронеса в ромському таборі м. Чоп:

"Розповім один з випадків, коли ми відстоювали свої права. Ми часто зверталися з проханнями зробити нам дорогу. Розумієте, це не примха, бо нам не подобається ходити по бруду. Як тільки йде дощ, весь бруд заливається у наші домівки. Дітки змушені знаходитися у цій антисанітарії. Вони навіть до школи не можуть дібратися. Дороги немає, і автобус не під’їжджає до нас в табір. Наші активісти набрали у відра бруд з дороги і понесли все це разом у мерію. На дорозі їх зупиняли, не пускали у мерію. Однак, вони дійшли і поставили ці відра перед колишньою мером. Знову обіцянки, що на літо буде дорога. Однак, її і так не зробили…"

Ужгородець, ром Г. (прізвище просив не називати, бо має серйозний "голос" у таборі):

"Яценюку, може, то і треба, а ромам - нафіг. То, що говорять наші активісти, що треба-треба, - вони насправді так не думають, бо знають, що не буде з того нічого. Циганин, який хоче, і в школі буде вчитися, і паспорт собі зробить. Мої діти ходять до школи нормально. Ті всі плани і програми - класний спосіб заробляти гроші."

Ужгородець Йовжі, просто ром:

"То про шо? Йой, не звідайте мене за панів – они собі, ми – собі…"

А ось ужгородка Марина Чегіль пам'ятає, як влада міста "інтегрувала"  ромів у 70-80 роках минулого століття:

"Тяжко згадувати - циган із їхніх таборів попереселяли у старі будинки у центрі міста. Сусідство було не легким. Я так скажу: циганська душа - то потемки, не треба їм тої інтеграції, бо в них свій менталітет, свої традиції. А політики повиступають, попіаряться та на тому все і закінчиться."