Як Путіну з'єднати "найрозділеніший в світі народ"

Російський президент Володимир Путін вчергове поділився зі світом своїми роздумами про Україну, Росію і світовий порядок під час так званого дискусійного "Валдайського клубу". Нічого особливо нового від російського керманича почути так і не довелося. Володимир Володимирович знову розпинався про "київську хунту", яка не хоче розмовляти з "ополченцями"; про безальтернативність Мінськіх угод, які Україна чи взагалі не виконує, чи виконує геть не так, як треба; про Меркель і Оланда, які нібито допетрали усю складність ситуації на Донбасі; ну і далі в тому ж дусі.

Не оминув російський диктатор і своєї улюбленої теми – поплакатися з нагоди розпаду СРСР, що було "трагедією ХХ століття". "Російський народ виявився найбільшим розділеним народом у світі", - пояснив причини "трагізму" Путін. Мовляв, я несу розділеному російському народові щастя, об'єднуючи його в новій імперії, виходить, правда, не те, щоб дуже добре, але ж "Кримнаш" і всьо такоє, росіяни ощасливлюються. Ну, просто крається серце Володимира Володимировича через відірваних від "матушкі-Расії" соотєчєствєнніков. Тут бідолашному Путіну і всьому російському народові можна було б і поспівчувати, але мабуть не варто, бо увесь описаний трагізм дещо перебільшений.

Не знаю чому раптом Путін вирішив, що саме російський народ "найрозділеніший" в світі. За його логікою, значно більш розділенішими є англійці, яких рознесла доля просто по усьому світу – від США та Канади, до Австралії та Нової Зеландії. Здавалося б англомовні жителі цих країн мали б нескінченно рефлексувати та гірко плакати, згадуючи віковічні англійські дуби, зелені пагорби та каменюки Стоунхенджу. Але нащадки англосаксів-колонізаторів чомусь в меланхолію не впадають, а живуть собі своїм життям в своїх Америках і Канадах, а якщо когось раптом і замучить ностальгія за батьківщиною предків, то завжди можна переїхати в якийсь Йоркшир, де насолоджуватися британським затишком. Так само себе почувають і іспанці, розділені між Європою та Південною Америкою, і французи з бельгій, швейцарій і квебеків і різних заморських гвіан. Про євреїв, розкиданих по усьому світу, і нагадувати не варто. Отже, Путін дещо прибрехав, що для нього загалом характерно, не такі вже росіяни і розділені, в порівнянні з іншими народами. Та й трагедією це вважати особливих підстав нема. Перелічені вище народи, звісно, не такі високодуховні, як росіяни, але може жителям колись 1/6 частини суші варто повчитися у них і пустити свою високу духовність на щось і справді корисне, наприклад, на допомогу сирітам і хворим дітям.

Але був один народ, який теж свого часу дуже страждав від розділеності, яка стала наслідком ще однієї геополітичної катастрофи ХХ століття – Версальського миру, яким завершилася Перша світова війна. Цей мир був дуже насправедливим до переможених німців. Тоді фольксдойчів злі вороги розділили між Німеччиною, Австрією, Чехословаччиною (Судети), Польщею (Сілезією), Францією (Ельзасом з Лотарингією), і німцям так хотілося об'єднатися, що вони під керівництвом мужнього і високодуховного Адольфа Гітлера з піснею помарширували виправляти несправедливість... на Другу світову війну. Чим ця історія закінчилася всі прекрасно пам'ятають. Нагадаю лише, що по війні німці опинилися ще більше розділеними – НДР, ФРН, Західний Берлін, а от в чехословацьких Судетах та у Польщі, а також у Східній Прусії німці зникли взагалі.

То ж у нинішніх "соотєчєствєнніков" Путіна, що через примхи долі опинилися в інших країнах колишнього СРСР і дуже сумують за "бірьозкамі", не такий вже і багатий вибір, але він є.

По-перше, можна тихо і поступово асимілюватися і стати латишами, естонцями, українцями чи казахами російського походження, після чого спокійно жити у своїх нових батьківщинах.

Другий варіант - зберігати свою "русскость", але змиритися з роллю нацменшини і бути цілком лояльними до місцевої "нєрусской" влади. "Калінкой-малінкой" можна буде насолоджуватися в культурних центрах, їздити періодично милуватися "бірьозкамі" в Ярославль чи Кємєрово і теж нормально і спокійно жити.

Третій варіант – просто виїхати з нерідних і непривітних країн на історичну батьківщину. Існує ж програма переселення "соотєчєствєнніков", або їхати і без всякої програми. І вже потім на старій-новій батьківщині так само спокійно жити під мудрим керівництвом улюбленого Путіна.

Ну, і останній четвертий варіант – влаштувати нову війну за відродження великої імперії, з наступним офіційним переділом кордонів, якщо і не Третю світову то хоча б велику європейську війну, бо "маленькі переможні війни" до пристойного результату не призводять. Придністров'я, Абхазія, Осетія та врешті Донбас – зайве тому підтвердження. Але в цьому випадку потрібно пам'ятати, що на війні убивають причому масово, і не лише солдатів, а також знищують будинки, дороги, мости і іншу корисну інфраструктуру, і у випадку і справді великої війни шансів на виживання у конкретного маленького "соотєчєствєнніка" не так уже й багато. Крім того будь-яка війна призводить до зубожіння, втому числі і переможців, тож, якщо вижити врешті і пощастить, треба готуватися до післявоєнних десятиліть злиднів. Але найгірше для войовничих росіян те, що шанси виграти війну проти усього світу (а саме такою буде можлива війна за відновлення Російської імперії) настільки мізерні, що розраховувати на них всерйоз не доводиться. І тоді історія репатріації роз'єднаного німецького народу на історичну батьківщину цілком може стати новою реальністю для нещасних розділених росіян.