Як Україні реформувати ООН

Учорашній виступ президента Петра Порошенка на засіданні Ради безпеки ООН може дати серйозний поштовх подальшій зміні застарілої системи безпеки. Втім, це може нічого й не дати – все залежить від низки зовнішньополітичних факторів. Зокрема, від роботи української дипломатії.

Заява Порошенка вийшла цілком доречною, враховуючи зростання зон напруги у світі. "Рада безпеки ООН перш за все не змогла забезпечити безпеку у Сирії, це підриває усі основи Ради безпеки. Недостатні дії Ради безпеки щодо конфлікту в Україні і окупації Криму зараз перетворили Крим на потужну військову базу. Поки війна триває, велика кількість російських військових відправляються у Сирію з російських баз у Криму. Все це наголошує критичну потребу реформування Ради безпеки, перш за все у тому, що стосується права вето", - заявив президент. "Будь-яке вето не має блокувати дії Ради безпеки, якщо вона хоче займатися питаннями масових звірств. У світлі таких злочинів ми маємо усунути таку перешкоду, щоб Рада безпеки працювала більш ефективно", - додав Порошенко.

Загалом, меседж, оголошений Порошенком для світової спільноти, має бути максимально розповсюджено.  Але для цього має працювати дипломатія, завдання якої, зокрема, має полягати у створенні "могучої кучки" країн, яка в один голос кричатиме про необхідність реформування ООН та її безпекових органів.

Тим паче, що передумови для цього є. Так, президент Естонії Тоомас Гендрік Ільвес на засіданні Радбезу ООН заявив, що світ потребує не лише нормативних актів, а й методів примусу до їх дотримання. "Нам потрібні глобальні норми. Подібно до того, як ми потребуємо міжнародного права, необхідний також механізм примусу до його дотримання. Якщо ООН не робитиме більше, з часом необхідність у організації відпаде", - підкреслив Ільвес. За його словами, ООН слід повернутися на належне їй місце провідної міжнародної організації.

Чи зможе Україна добитися певних результатів? Варто зазначити, що Україна є непостійним членом Радбезу ООН до кінця 2017 року, що є серйозним ресурсом. Тим паче, що зараз проходять вибори генерального секретаря ООН – і вже з 1 січня на нас чекає новий голова цієї світової організації.

Проведення реформ багато в чому залежить від того, хто стане наступним генсеком. Для того щоб провести реформу бажано, щоб наступний генсек ООН був не пов'язаний з цією організацією. Тут варто зазначити, що одним з кандидатів на цю посаду є болгарка, нинішній Гендриректор ЮНЕСКО Ірина Бокова. Її конкурент, португалець Антоніу Гутерреш очолював уряд Португалії з 1995 по 2002 рік. Втім, останнє місце його роботи – Верховний комісар ООН зі справ біженців. Цю посаду він обіймав з 2005 по 2015 рік. Наразі він випереджає Бокову – його кандидатуру вже схвалили в низці країн, зокрема, у Франції. Втім, профіль Гутерреша – питання біженців – може все ж таки зіграти в нагоді: зараз, коли війни призвели до неконтрольованих процесів з переселенням біженців, це могло б дати змогу зробити поштовх для кардинальних змін функціонування ООН.      

Поки ж наразі ООН можна порівняти з ФІФА. Там все було тихо й спокійно, поки голова ФІФА Йозеф Блаттер не попався на корупції. Україна – чудовий подразник для ООН з войною на Донбасі, окупацією Криму та притісненнями з боку Росії кримських татарів. На всьому цьому зараз треба грати нашим дипломатам. Зрозуміло, що реформувати ООН дуже складно, до того ж у росіян там багато агентів впливу, оскільки у низку країн вкладаються чималі гроші. Тому якщо Порошенко хоче перевести рівень дискусії на рівень ООН, треба також вкладатися.

Загалом Порошенко поставив високу планку перед нашою дипломатією. Адже для того щоб зібрати однодумців Україна має стати якщо не регіональним лідером, то хоча б почати брати участь у всіх регіональних заходах. Адже для того, щоб стати реальним суб’єктом міжнародних відносин та просувати такі речі як реформування ООН, треба на когось опертися. Самотужки  проштовхнути таку тему шансів немає.