Як Тука влаштував "деокупацію" давно звільненому Слов'янську

Сьогоднішній день, принаймні перша його частина, виявився для українського суспільства заповнений обтяжливим очікуванням презентації на засіданні Кабміну "стратегії деокупації Донбасу". Не те, щоб хтось особливо очікував на якісь одкровення чи свіжі оригінальні ідеї в цьому питанні, тим не менш було цікаво отримати відповідь, як саме наша держава планує повертати втрачені території. От тільки презентація "стратегії" від профільного міністра Вадима Черниша виявилася таким собі розчаруванням, адже нічого з того, що хоч б якось нагадувало "стратегію деокупації" сказано не було. Але, щоб зрозуміти весь "облом" очікувань варто прослідкувати хронологію подій.

У вівторок, 30 серпня, заступник міністра України з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука в ефірі одного з телевізійних ток-шоу отримав запитання: "Коли можна буде побачити стратегію з "деокупації чи деінтеграції" окупованих територій Донбасу?". На що чиновник відповів, мовляв, в середу на засіданні Кабміну. Згодом той самий Тука щиро не розумів, чого його слова "викликали такий широкий резонанс". Мовляв, його відомство уже давно таку стратегію розробляє, і нічого дивного і сенсаційного тут немає. Таке нерозуміння Туки суспільної реакції досить показове, адже, схоже на те, що заступник міністра і сам до кінця не зрозумів, що саме він обіцяв презентувати і чому на це так чекали журналісти та й небайдужі пересічні українці.

Перше нерозуміння, а що власне відбувається, журналісти, певно, відчули, спостерігаючи за представленням "стратегії" начальником Туки паном Чернишем. Він говорив не дуже довго і не надто зрозуміло. Про те, що "стратегія відповідає усім міжнародним вимогам, а також вимогам уряду". "Передбачається реконструкція та відновлення критично важливих об’єктів на територіях, що постраждали від окупації, відновлення соціальних послуг та виплат, короткострокова соцдопомога", - ось вся стисла суть промови міністра. Як все сказане стосується саме окупованих територій Донбасу, і до чого тут деокупація? Знайти відповіді на ці питання відповіді в промові урядовця можна було лише за наявності дуже яскравої фантазії.

А оскільки, від Черниша так і не дочекалися пояснень, як саме держава планує повернути території, що зараз перебувають під контролем так званих "ДНР" та "ЛНР", а план Кабміном начебто затверджений, то українці одразу запідозрили "зраду", і природньо захотіли почитати, а що, власне, в тому плані написано. От тільки текст документа на той момент опублікований не був, що лише підсилювало відчуття "зради".

Ситуацію спробував рятувати знову ж таки Тука. "Аби уникнути спекуляцій щодо "таємності", "закритості", "корупційності" і інших різних "зрад", заступник міністра почав у "Фейсбуці" публікувати деталі, що пролили світло на таємну "стратегію". Спочатку Тука розповів, що документ підтримали місцеві ради різного рівня. Це мало кому виявилося цікавим, але як виявилося документ називався не "стратегія деокупації" про яку раніше заявляв Тука, а "Концепція Державної цільової програми "Відновлення та розбудови миру у східних регіонах України". Ще за деякий час Тука остаточно розвіяв усі сумніви, повідомивши, що презентована концепція ніякий не план деокупації, адже не стосується окупованих територій. "В цьому документі мова йде виключно про території, контрольовані урядом", - зазначив він, влаштувавши своїм читачам лікнеп щодо терміну "розбудова миру", мовляв це не вигадка, а дуже корисна і потрібна річ, оскільки "означає повернення мирного життя на постконфліктних територіях".

"Також хочу зазначити, що ця концепція (точніше - сам процес відновлення та розбудови миру) є складовою ЧАСТИНОЮ важливого процесу деокупації тимчасово некотрольованих територій", - підсумував Тука, пообіцявши цю концепцію оприлюднити найближчим часом. Ось у такий невимушений спосіб "стратегія деокупації", під якою мається на увазі повернення контролю над окупованими територіями, легкими рухами руки перетворився на план з "розбудови миру" на територіях наразі неокупованих, що аж ніяк не одне й те саме. Звісно, "розбудова миру" десь в Краматорську та Слов'янську – річ цілком потрібна, і більше того – робота в цьому напрямку гірше чи краще ведеться уже два роки. І, знову ж таки, не можна не погодитися, що процес "розбудови миру" є певною мірою частиною процесу деокупації. Правда, і боротьба з контрабандою на Закарпатті, і з корупцією в Харкові також певною мірою пов'язані з процесом деокупації Донбасу. Але для того, аби позбутися агресора на власній території всіх цих корисних і потрібних речей вочевидь замало.

Отже, у всій цій фантасмагоричній історії маємо справу з підміною понять, що і зумовило і суспільний ажіотаж навколо плану і підозри в "зраді". Коли в Туки запитали, коли можна побачити стратегію з деокупації Донбасу, він мусив відповісти: "Поки такої писаної стратегії немає". Або щось на кшталт цього, а не видавати за стратегію деокупації зовсім інший документ, який має дуже віддалене відношення до деокупації. Не було б тоді жодного ажіотажу чи якихось особливих очікувань.

Чому пан Тука видав одне за інше, а потім, хоча й мав вдосталь часу чітко не пояснив, про що власне йдеться – питання відкрите. Може він просто не розумів різниці між "розбудовою миру" і "деокупацією", чи щось недочув в питанні журналіста, чи навіть свідомо підігрів інтерес до свого міністерства та власної персони. Про це ми навряд чи дізнаємося. От тільки в підсумку вийшло щось середнє між анекдотом та грою в зіпсований телефон, що має не надто пристойний вигляд, особливо в світлі прозорості дій влади. Надто вже каламутною ця прозорість вийшла.