Як справа Мартиненка розколола "єврооптимістів"

Історія з невдалою спробою НАБУ відправити Миколу Мартиненка на два місяці до СІЗО виявила серйозний розкол серед тих політиків, які асоціюються зі змінами в країні. Так, серед осіб, що взяли Мартиненка на поруки, є чимало таких людей. Йдеться, зокрема, про нардепів від "Народного фронту" Леоніда Ємця і Георгія Логвинського, який до того ж є віце-президентом ПАРЄ. Не варто забувати і про міністрів Володимира Омеляна та Лілію Гриневич, а також заступника голови ЦВК Андрія Магеру. Якого багато хто з молодих політиків воліє бачити головою Центрвиборчкому замість одіозного Михайла Охендовського.

Утім, більше дивує навіть не те, що вони зголосилися "вписатися" за Мартиненка. Все ж один із стовпів "Народного фронту". А те, як пояснюють свій вчинок. Так, Омелян зізнався, що востаннє бачив Мартиненка ще у 2014 році. "Це позиція Народного Фронту, а я міністр, делегований до уряду від цієї політичної сили... Я вірю в НАБУ, сподіваюся на чесний суд і розумію, що без судових вироків і тюремних строків топ-корупціонерів на якісні масштабні зміни сподіватися годі", - каже міністр інфраструктури. Вам це нічого не нагадує? "Вірю в партію, вірю в наше щасливе майбутнє, але з паном Х, визнаним "ворогом народу", якась помилочка вийшла"...

Виправдовується і Ємець, який багато чим зобов'язаний Мартиненку (зокрема, подейкують, своєю перемогою на мажоритарному окрузі №221, що на Печерську). "Чому я поручився за Миколу Мартиненка? Бо стояв з ним поруч на Майдані. (Вірте-не вірте, не все вирішують гроші. З Миколою Мартиненком мене ніколи не зв'язували і не зв'язують жодні фінансові зобов'язнання. До речі, просив би НАБУ це перевірити). У найчорніші дні Майдану, коли від швидких рішень залежала доля країни, коли кожен з нас був готовий пожертвувати всим, він залишився на передовій. Це факт, і я це бачив на власні очі. Ще раз, це не індульгенція. Якщо він винен, то має нести відповідальність. Я пояснюю, чому саме я поручився", написав нардеп у соцмережах. Дуже схоже на те, що Ємець хоче індульгенцію не Мартиненку, а собі. Інакще незрозуміло, навіщо взагалі виправдовуватися.

Поки "фронтові" поручителі відбілюються від свого вчинку, Сергій Лещенко, Мустафа Найем, Світлана Заліщук протягом останніх днів оббігали мало не всі телеканали, виступаючи проти Мартиненка. До них долучився й голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін. Не надто активними опонентами фігуранта "уранової справи" виявилися "єврооптимісти" Дмитро Добродомов та Ігор Луценко. А от переважна більшість представників цієї неформальної групи взагалі утрималися. Йдеться про Вікторію Пташник, Оксану Юринець, Олену Сотник. Не чутно гучних заяв від Альони Шкрум. Не проявляє активність в соцмережах і ще один член антикорупційного і проєвропейського "союзу меча та орала", нардеп Олексій Мушак. Ні пари з вуст від Наталії Кацер-Бучковської. Але тут хоча б зрозуміло: вона з "Народного Фронту".

Де ж проявилися лінії розколу? Перша - стояв чи не стояв на Майдані. І головне - коли. Не секрет, що накрикливіших "єврооптимістів" дійсно у найгарячіші дні революції не було. Той таки Лещенко перебував у США за грантовою програмою, Мустафа Найєм 18 лютого 2014 року, подейкують, також знаходився за межами країни. Інша лінія розколу: дивіться не на Мартиненка, а за своїми пустотливими ручками. Тут знову ж таки на поверхню піднімаються чисельні квартирні й фінансові "зашквари" борців із корупцією. Третя лінія розколу - її проводить інша сторона - поручительство за Мартиненка є свідченням залежності нових політиків від грошей чи впливу старих. А виправдовуються вони зараз тому, що ніяк не можуть вирішити - їм до багатих, чи до красивих.