Чому у Лаврова танцюють "Калінку" на честь наших облрад

Адресатами листа були президент та прем'єр-міністр України. В листі була пропозиція укласти договір про розподіл повноважень між Кабміном, обласною радою та ОДА. Внести, так би мовити, ясність у непрості стосунки центральної та місцевої влади. Лист, схоже, читали самі депутати облради, декілька чиновників у Кабміні, і жменька політично стурбованих одеситів. Зірки пророкували цьому документу скору кончину у лабіринтах бюрократичних інтриг, якими давно обросли стосунки між Кабміном та обласними органами влади.

Проте звернення органів влади регіону, всі події в якому щільно моніторяться нашими російськими сусідами, потрапило на очі всюдисущій представниці МЗС Росії Марії Захаровій. Яка вирішила зробити з нього сенсацію. “Називайте як хочете - децентралізація, федералізація. Це не важливо. Важливо, що "процес пішов”, - тішилась Захарова. “В Україні люди, і це вже неможливо заперечувати, чекають реального перерозподілу повноважень, а не продовження дворічного демагогічного марафону” - повідомляла всім охочим спеціалістка у публічному виконанні “калінкі”.

“Зрада!” - пронеслось по соцмережах. “Та куди СБУ дивиться? Це ж сепаратизм, ОНР в чистому вигляді!” - переживали патріотично налаштовані громадяни. “Що-що? Яка така федералізація?!” - дивувалось експертне середовище.

Втім, вже через декілька годин стало зрозуміло, що представниця російського МЗС міцно помилилась. Для початку — за звернення голосували не “опоблоківці”, а депутати “Батьківщини” та БПП. Звичайно, в обох цих політсилах є дуже, дуже різні люди — але у відкритому сепаратизмі вони ніби поки не помічались. Далі — більше того. З'ясувалося, що раніше рішення з пропозицією про укладання договорів стосовно поділу повноважень з центральною владою ухвалили Житомирська і Кіровоградська обласні ради. Їх просто ніхто особливо не читав. 

І йдеться в цьому зверненні про дуже прості й приземлені речі, які до “русского міра” не мають жодного відношення. Якщо бути точним, облради дуже незадоволені тим, що не можуть самостійно формувати бюджет (їм доводиться підписувати — або не підписувати вже запропонований), а також не можуть формувати свої виконавчі комітети — які б перетягнули частину повноважень у відповідних держадміністрацій. Своє незадоволення вони хочуть донести до керівництва країни, і укласти договір з Кабміном про розподіл повноважень, внісши відповідні правки у чинне законодавство. Без будь-яких змін у Конституції, звичайно.

І облрадам доводиться поспішати. Штука в тому, що територіально-адміністративна реформа в її сьогоднішньому вигляді надає тергромадам помітно більші права, і “прокладка” у вигляді облрад між Кабміном і ними стає ну не те щоби зовсім не потрібною — але й не надто важливою частиною владного механізму.

Тому спроби підписати “великий договір” між облрадами та Кабміном — це не сепаратизм, а боротьба владного інституту, потрібність якого поставили під сумнів, за власне виживання. І російським товаришам можна з цього приводу не тривожитись. А вчорашній приступ ентузіазму Захарової лиш зіпсував маленький бюрократичний трюк обласним депутатам, яких тепер всякий охочий зможе іменувати “порохосєпарами”

Хоча, з іншого боку, якби договори між облрадами і Кабміном стали б для Кремля — у його теперішньому підсанкційному становищі — тією піррово-піарною “перемогою”, про яку можна голосно розповісти у російських ЗМІ, і після якої можна було б забрати к бісу своїх “відпускників” з українського Донбасу — то можливо, це і справді тема для дискусії?