Як парламент сам себе висік

Якщо коротко, то сьогодні у сесійній залі постанови за звільнення суддів, яким інкримінується порушення присяги, у першу чергу неправомірні рішення проти активістів Майдану, приймалися з величезними потугами. Деякі постанови ледь набирали 226 голосів, по деяких фігурах голосували неодноразово.

Представники "Опозиційного блоку" при цьому наголошували на політичних мотивах прийнятих рішень та на порушенні регламенту, оскільки присутність судді у парламенті під час розгляду питання про звільнення є обов'язковою, і йому має бути повідомлено про розгляд не пізніше, ніж за три дні до дня проведення засідання. Юридичні заковики дійсно відкривають перед звільненими служителями Феміди можливість оскаржити постанови парламенту в європейських інстанціях. І не виключено, що частина екс-суддів піде скаржитися до Європи.

Насправді ж все мало бути інакше, адже від народних обранців не вимагалося чогось надприродного, потрібно було лише прийти і натиснути кнопку "за". Чому все пішло шкереберть? По-перше, якщо сьогоднішнє засідання ВР дійсно було недоцільним, оскільки завтра повноваження щодо звільненню переходять до Вищої ради юстиції, тоді потрібно було про це аргументовано сказати вчора. При цьому настільки аргументовано, щоб закрити роти популістам.

По-друге, засідання анонсувалося не вчора, у депутатів був час перервати свої відрядження і повернутися до Києва. Особливо це стосується парламентаріїв з фракцій коаліції. Нині робиться акцент на трійці єврооптимістів-антикорупціонерів Лещенку, Заліщук і Найему, яких не було в залі. Але під час окремих голосувань не дораховувалися голосів тих, хто зареєструвався, проте з якихось причин не голосував. І це дало можливість опозиції звинувачувати провладні фракції у вибірковості.

При цьому, такі депутати були не лише у фракціях коаліції, а й в усіх політсилах. І всі сьогодні не спромоглися повністю мобілізуватися, тому Рада сама себе випорола. Якщо оцінювати кількість присутніх пропорційно до чисельності фракцій, недисциплінованість депутатів або вибірковість при голосуваннях приблизно однакова. Але проблема провладних сил в тому, що вони мали бути максимально присутні, і максимально підтримувати постанови про звільнення суддів, а не давати опозиції підстави звинувачувати президента і дискредитувати самих себе. У підсумку, засідання парламенту перетворилося на багатогодинне з’ясовування стосунків: хто голосував, хто був і не голосував, хто під час голосування роздавав коментарі у кулуарах, хто зрадив Майдан і так далі.

Прорвало депутатів аж опівдні, коли вони нарешті доголосували постанови порядку денного (звільнили 29 суддів з 33 запланованих). Після цього опозиціонери підуть в усі телеефіри, де продовжать звинувачувати БПП у тому, чого насправді не було – у небажанні звільняти одіозних суддів. При цьому про своїх прогульників вони, звісно ж, мовчатимуть…