Як Ляшко з "особливим статусом" допомагає Порошенку стати "узурпатором"

З наближення 2 лютого, коли має відкритися нова сесія Верховної Ради, все більше стає очевидним, що назбирати 300 голосів за зміни до Конституції щодо децентралізації буде дуже і дуже непросто. І, здається, на Банковій врешті вирішили відкласти це питання на невизначений термін, адже, за великим рахунком остаточне внесення змін до Конституції не потрібно в першу чергу президенту Петру Порошенку.

Власне, як відомо depo.ua, в Адміністрації президента уже доволі давно є певне коло осіб, яке активно вмовляє главу держави відмовитися від цієї затії. Мова йде в першу чергу про заступників голови АП Дмитра Шимківа та Олексія Філатова, і схоже на те, що їхня точка зору таки бере гору.

І справді, зміни до Конституції не несуть Петру Олексійовичу ніяких дивідендів. По-перше, він втрачає частину своїх повноважень в регіонах. Що б там не волали про "узурпацію з префектами" опоненти президента, ліквідація облдержадміністрацій і передача великої частини виконавчих повноважень до облрад значно зменшують вплив глави держави на політику в регіонах, і компенсувати це новоствореними префектами вочевидь остаточно не вдасться.

По-друге, питання про "особливий статус" Донбасу зусиллями націонал-популістів уже перетворилося в червону ганчірку для великої частини населення і голосування у парламенті лише допоможе розхитувати ситуацію в країні. Натомість, всім зрозуміло, що практичної користі в плані досягнення миру на Донбасі від змін до Конституції все одно не буде. Мінські домовленості, як не виконувалися в повному обсязі, так і не виконуються. Немає навіть стійкого припинення вогню, годі й говорити про контроль над кордоном чи виборами за українським законодавством.

Тож рішення відтермінувати голосування за зміни до Конституції виглядає цілком резонним. Благо, певна колізія в Конституції дозволяє це зробити. Саме для цього в Конституційний суд і поступило подання від 45 нардепів, які просять розтлумачити термін "наступна чергова сесія".

Справа в тому, що Основний закон передбачає, що "законопроект про внесення змін до Конституції України, [...] попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України".

Наразі під цією нормою розуміють, що остаточне голосування за зміни до Конституції має відбутися на наступній сесії після тієї, на якій відбулося попереднє голосування, і лише під час неї. Зокрема, попередньо за зміни щодо децентралізації та було проголосовано 31 серпня 2015 року, наступна сесія стартувала а в перший вівторок вересня того ж року, і триватиме до 2 лютого 2016-го, тобто ще два тижні. Якщо, до цього моменту голосування не відбудеться, то час буде втрачено і треба проходити всю процедуру по-новому – голосування в парламенті 226-ма голосами, Конституційний суд, і на наступній сесії 300 голосів.

В той же час в Конституції не зазначено, що під "наступною черговою сесією" мається на увазі тільки одна наступна сесія, яка безпосередньо слідує за сесією, на якій відбулося попереднє голосування. За великим рахунком, кожна майбутня чергова сесія буде наступною. Тож Конституційний суд має певний простір для трактування цієї норми. Тож дуже імовірно, що КС трактуватиме цю норму в наступному сенсі – повторне голосування не може відбутися лише під час тієї сесії, на якій відбулося попереднє голосування, але цілком можливе і на другій чи третій сесії після цього. І саме це дозволить відкласти питання змін до Конституції щонайменше до закінчення каденції нинішнього парламенту. Це для президента буде в будь-якому разі краще, ніж допустити провальне голосування.

Ще один позитив від такого рішення полягає в тому, що у парламенті уже давно чекають "роздачі слонів" під голосування за зміни до Конституції і кожен з тих, хто в принципі готовий голосувати, намагається виторгувати собі ті чи інші преференції при "пакетному переформатуванні" Уряду, ЦВК і так далі. А не буде голосування, не буде і торгів, і конфліктів. І можна буде жити більш-менш спокійним політичним життям, ну, хоча б до весни, коли знову не стане руба питання відставки прем'єра Арсенія Яценюка.

В цьому випадку Порошенко вочевидь розраховує, що зможе отримати замість Яценюка власний технічний уряд та таку-сяку ситуативну більшість, певні обриси якої намалювалися під час голосування за бюджет. Позачергових парламентських виборів уникнути, скоріше за все не вийде, але тоді вже буде весна, а за нею політично пасивне літо, то ж вибори цілком можна буде відтермінувати аж до осені. І Порошенко в той чи інший спосіб розраховує ці вибори виграти, а заодно остаточно позбутися "Народного фронту" Яценюка. Ну, а про зміни до Конституції та децентралізацію тоді уже мало хто пам'ятатиме.

Наразі єдина складність для Порошенка в питанні відтермінування змін до Конституції – це те, що він пообіцяв європейським партнерам це зробити. Але за допомогою того ж таки Ляшка та інших націонал-популістів, президент має можливості перевести переговри в іншу площину – мовляв, подивіться, який спротив це викликає в Україні, і, якщо ламати парламент через коліно, цілком може спалахнути громадянське протистояння, яке лише на руку Путіну. Так, потрібне голосування можна протиснути, але, щоб зробити це відносно безболісно, потрібні якісь аргументи у вигляді поступок Москви. То ж перш ніж вимагати щось від України, треба змусити Путіна виконувати свою частину Мінських угод, хоча б стосовно виведення з Донбасу російських найманців та передачі контролю над кордоном. Звісно, Путін піти на це не готовий, але й нової військової ескалації не надто прагне. Тож конфлікт і далі залишатиметься в напівзамороженому стані. А тим часом нафта дешевшає, санкції працюють, і час грає на користь України і проти Путіна.