Чому Азаров заслуговує на довічне утримання Україною

Сумнозвісний "кровосіся" та сам собі "папєрєднік" Микола Янович Азаров, який от уже два роки рятує Україну з-за північно-східного кордону, знову нагадав про себе. Точніше, нагадав не сам Микола Янович, а Апеляційний суд Києва, який розблокував пенсійні рахунки екс-прем'єра, про що і просурмили наші ЗМІ.

Апеляційну скаргу з вимогою розблокувати пенсію Азарова подав його адвокат, мовляв, пенсія в 17 з гаком тисяч гривень на місяць – це для Миколи Яновича "єдине джерело існування". Суд аргументи захисту прийняв, і тепер екс-прем'єр у вигнанні отримав доступ до зароблених тяжкою чиновницькою працею грошей.

У українців ця новина викликала цілком зрозуміле та справедливе обурення, хоча усі чудово розуміють, що для персонажа масштабу Миколи Яновича 17 тис. на місяць – це так дрібничка, і що з формально-юридичної точки зору пан Азаров кришталево (ну, майже) чиста людина перед українським законом. Принаймні жодного судового вироку щодо поплічника Януковича в Україні не винесено, як, власне, і щодо самого Януковича та інших його посіпак. То ж немає жодних юридичних підстав позбавляти сивочолого поважного дідуся Азарова його пенсії, як власне і інших чиновників-втікачів.

От тільки українцям якось не надто приємно усвідомлювати, що їхні податки досі ідуть, в тому числі, і на забезпечення московського життя людей (справа не лише в Азарові), яких вся країна щиро вважає злочинцями – в ліпшому випадку злісними корупціонерами, а то й винними у вбивствах Небесної сотні.

Питання, чому ж досі за два роки жоден з представників злочинного режиму Януковича досі не покараний, настільки часто звучить, що стає навіть смішно. І питання не лише в якості роботи нашої правоохоронної системи, справа ще й в тому, що корупційні злочини чи зловживання владою (а саме з цим маємо справу стосовно колишніх високопосадовців) юридично бездоганно довести вкрай складно, тим більше так, аби не можна було навіть говорити про політичну упередженість. От і виходить, що всі знають, що Азаров, Янукович і сотовариші крали мільярдами, узурпували владу, переписавши Конституцію на більш зручну, зробили з власних дітей і друзів нечувано успішних бізнесменів, кидали за грати політичних опонентів, але судам потрібні залізобетонні докази, а з ними як раз все не дуже. І якщо Януковичу вистачило зухвалості кинути за грати Тимошенко та Луценка і не зважати на обурення Європи, то нинішня влада на це зважитися не може. Хоча сама історія Європи їй пропонує прекрасний і простий вихід.

Мало хто знає, що Нюрнберзький процес з юридичної точки зору відбувався на основі Лондонського статуту, який був підписаний переможцями лише у серпні 1945 року і фактично нацистських злочинців судили за злочини, які на момент їх вчинення злочинами не були. Тобто організатори Нюрнберзького процесу сотворили "юридичне диво", від якого у Венеціанської комісії зараз би волосся дибки встало. І весь Нюрнберзький процес з юридичної точки зору можна було б назвати "політично вмотивованим судилищем", а не проривом у міжнародному праві, як його зараз іменують. То чому б Україні не зробити свій маленький "юридичний прорив" і не почати процес щодо узурпації влади Януковичем та його поплічниками, придумати за це нові статті КК, організувати трибунал, який керуючись цим "проривом" не лише очно та заочно засудить усіх винних в цій узурпації, а і позбавить всіх злочинців пенсій, орденів та інших регалій. І залишить їм державне утримання в колоніях, яке персонажам помолодше Азарова ще й доведеться там відпрацювати. Венеціанська комісія буде проти? То нехай вивчають історію. Не думаю, щор через український "нбрнберзький процес" ми втратимо підтримку Заходу, який, швидше за все, обмежиться ритуальними повчаннями. А це наша влада вже навчилася терпіти. Чи наша влада боїться потім подібного процесу над собою?