Третій Майдан розпочнеться з війни олігархів в парламенті

В центрі майбутніх парламентських виборів знаходиться протистояння тих «партій війни», організацією та фінансуванням яких стурбовані чи то Ігор Коломойський, чи то Сергій Льовочкін. Власне, нинішня передвиборна кампанія стане кульмінацією олігархічної інформвійни, яка ще навесні переросла із суто корпоративних конфліктів і виявилася одним зі стрижнів, навколо яких крутиться все, що відбувається в українському політикумі. При цьому в битві Коломойського з Льовочкіним президент продовжує займати нейтралітет, хоча главу АП часів Януковича в якійсь мірі можна вважати одним з міноритарних акціонерів Блоку Петра Порошенко через 30% квоту в президентському блоці партії «УДАР» Віталія Кличка. Аналогічну за масштабами квоту не отримав в БПП «Народний фронт» Арсенія Яценюка та Олександра Турчинова, що підтримується Коломойським, тому примирення двох олігархів-антагоністів шляхом формування стійкої коаліції вже після виборів стане найважливішим завданням для Порошенка, у якого в цьому процесі золота акція, пише «Деловая столица».

Взагалі-то Сергій Льовочкін нині є тіньовим ляльководом №1 в українській політиці. Він на відміну від багатьох представників великого вітчизняного бізнесу зумів-таки розкласти яйця в безліч передвиборчих корзин, що є унікальною «подушкою безпеки» практично на будь-який випадок. Крім своєї опосередкованої участі в БПП ​​і прямої в «Опозиційному блоці» екс- «регіоналів» за допомогою входження в нього власної Партії розвитку (в обох випадках мова йде про «партії миру»), Льовочкін має у своєму активі дві прохідні «партії війни» - Радикальну партію Олега Ляшка та «Громадянську позицію» Анатолія Гриценка. І саме по цих політичних проектах будуть бити прямою наводкою «партії війни», дружні Коломойському. Це вже згаданий «Народний фронт» і «Самопоміч» львівського мера Андрія Садового, яка була помітно укріплена залученням в партійні ряди широко відомого комбата «Донбасу» Семена Семенченка та його бойових товаришів. Причому по Гриценку, враховуючи особливості його електорату, буде вестися «інтелектуальний» удар, а по Ляшку - також порівнянний «простецькому» позиціонуванню «радикалів» серед виборців. Тобто без будь-яких гальм, як це було з формулюванням заступника глави Дніпропетровської ОДА Бориса Філатова про «бойових п ... сів» стосовно Ляшка і компанії.

В одному з останніх інтерв'ю Турчинов заявив, що над знищенням української армії в останні роки працювали не тільки російські агенти, а й ті, хто розпродавав військове майно, що призвело до повної неспроможності Збройних сил.

«Все це мародерство дозволяли собі високопоставлені чиновники, в тому числі і деякі міністри оборони. Тепер вони розповідають, як треба воювати, хоча самі повинні нести відповідальність за те, що обороноздатності нашої країни було завдано колосального збитку», - провів артпідготовку спікер Верховної Ради.

І хоч прізвища «деяких» названі не були, але всі чудово розуміють, що йдеться виключно про Гриценка і його команду в бутність керівництва ним Міноборони. Таким чином, популярна в народі тема корупції в армії буде свідомо переведена на лідера «Громадянської позиції», який нібито стояв біля її, армійської корупції, витоків. А з «диванними» військовими радами Гриценко цілком справляться командири добровольчих батальйонів, що поповнили ряди «Народного фронту».

Залучення знакових ветеранів антитерористичної операції вибило «козир АТО» і з рук Ляшка. Найбільша втрата - це прихід в партію Яценюка-Турчинова комбата «Азова» Андрія Білецького. Адже саме на тлі цього добровольчого батальйону любили піаритися в зоні АТО Олег Ляшко і його найближчий соратник Ігор Мосійчук. Тепер їм до батальйонів доступ закритий і, відповідно, до будь-яких публічних візитів в райони бойових дій. Працювати над зниженням рейтингу Радикальної партії будуть одночасно і оновлені «фронтовики», і добровольці «Донбасу» на чолі з Семенченком, що приєдналися до партії «Самопоміч», які навряд чи будуть стримуватися в публічних прямолінійних оцінках діяльності Ляшка. У партії Садового, яка набула в особі Коломойського міцного спонсора, є ще два передвиборчих завдання. По-перше, вона виступить реальною альтернативою на Галичині «Свободі», на яку є серйозний зуб не тільки у міського голови Львова, а й у дніпропетровського губернатора, особливо після випадку в Дніпропетровську зі «свободівцем» і главою Держкомзему Сергієм Рудиком. По-друге, ветерани АТО в складі «Самопомочі» повинні радикально попсувати нерви колишнім поплічникам режиму Януковича в мажоритарних округах на всьому сході та півдні країни, включаючи звільнені від терористів райони Донбасу. Між іншим, на перемогу своїх людей в цьому поясі особливо розраховує Коломойський, хоча за межами Дніпропетровщини можливості у «Привата» в цьому плані вельми обмежені.

У Порошенка також є розрахунок на мажоритарку південних і східних областей. Там Президент має намір поповнити те парламентське «болото», на яке планує спиратися у майбутній ВР. Однак у такому випадку Льовочкін спробує представити це як свою заслугу, вимагаючи певні дивіденди натомість. А якщо бонуси його не влаштують, то своїми декількома політичними колонами він стане дестабілізувати роботу парламенту, з якого підготовка третього Майдану буде спущено в маси. При цьому потрібно розуміти, що за будь-якого потурання Льовочкіну і відсутності політичних кроків назустріч з боку Порошенка організацією масових протестів займеться і Коломойський. Є ще третій варіант - загальне примирення всіх «партій війни» на зло Путіну і недопущення внутрішньоукраїнської боротьби на самознищення. Втім, за час передвиборчої гонки буде спалено стільки мостів, що відновити хоча б мінімальні продуктивні контакти між «воюючими» сторонами буде вкрай складно.