Справа Онищенка і Тимошенко. Що залишається за кадром

Поверення такої схеми – наріжний камінь газової політики Тимошенко і Ляшка.

Суть цієї схеми дуже проста: компанія Онищенка, отримує газ від компнії, яка має спільний видобуток з Укргазвидобуванням по ціні трохи більше двох тисяч грн, а потім перепродує його через ряд фіктивних прокладок по ціні більше ніж шість з половиною тисяч гривень. Маржа – чотири тисячі осідала в кишені цього бізнесмена.

До останнього часу у нас існувало три різних ціни на газ. Причому ціна державного "Укргазвидобування" складала менше двох тисяч, а сусідній приватник продавав газ по шість з половиною тисяч грн. Схема перепродажу дешевого державного газу приватними компаніями, які вели спільну діяльність з Укргазвидобуванням (основна маса договорів підписана з 2008 по 2013 рр.) була основою збагачення 10-12 сімейств.

Нинішня пропозиція Тимошенко і Ляшка повернутися до дешевого газу державного видобутку, при ринковій ціні для всіх інших – це не лише соціальний захист бідних.

Це умисне чи неумисне, але лобіювання саме цієї схеми.

Втеча Онищенка залишить без відповіді головне питання цієї справи – чи справді він фінансував Тимошенко. Сам він, на пряме питання про гроші сказав, що “Політика – це брудна справа”. Власне, він щиро впевненний що його кинули і кинула саме Тимошенко.

Але давайте повернемося до газових аргументів Тимошенко. Всю її позицію можна звести до кількох пунктів.

1. Газ для приватників має йти за комерційною ціною (близько 7 тисяч грн). Тобто тут Тимошенко виступає ринковиком і говорить про ринкове ціноутворення.

2. Для зниження ціни на газ потрібно зменшити ренту на газ до 29% (зараз 50%). Тимошенко умисно перекручує факти, бо відповідний закон уже прийнятий і з 1 січня 2017 року рента буде 29%. Зараз не можна зменшити її, бо надходження до неї закладені в бюджеті. Про те, що автором і ідеологом високої ренти була саме Тимошенко, зараз Юлія Володимирівна пробує не згадувати.

3. Газ для населення має бути не дорожчим ніж у Казахстані, тобто приблизно 82 долари за тисячу кубометрів. Чому взятий Казахстан ніхто не знає, очевидно тому, що там ціна для населення менша ніж в Росії. Але Тимошенко умисно перекручує ситуацію: головні витрати добувних кампаній – це не сам видобуток, а розвідка і буріння. Казахстан має одні з найбільших у світі розвіданих покладів газу і нафти. Окрім того, Казахстан давно і успішно залучив і залучає найновітніші технології. І головне собівартість їхнього газу нижча за українську.

4. Цифра 82 долари за тисячу кубів для населення, яку пропонує Тимошенко – це міфологічна цифра. Якщо відняти 50 відсотків рентних платежів, зарплати і податки, а також додати транспортування виходить, що державна компанія має віддавати газ по ціні 18-20 доларів. Така ціна востаннє на світових ринках фіксувалася наприкінці 80-х рр. 20 століття. Простіше кажучи, ця ціна доб’є наш видобуток, бо грошей на розвідку нових родовищ, не кажучи вже про нові технології просто не буде. Чи знає про це Тимошенко? Звичайно знає.

5. Для розуміння злочинної системи різних цін на газ треба запам’ятати дві цифри. В 2014 році дотація Нафтогазу (на здешевлення газу) склала майже 115 млрд грн. Цього року на всі субсидії буде потрачено 35 млрд грн (Нафтогаз не отримав нічого з держбюджета). При цьому платіжна дисципліна особливо не впала. Таким чином можна чітко говорити, що за умови різних цін на газ крадіжка складала приблизно 85 мільярдів.

6. Всі згадки про російський контракт з Путіним страшенно дратують Тимошенко.

Зараз, вперше за останні два роки росіяни запропонували ціну нижчу ніж в Європі і ряд політиків почали активно про це говорити. Але потрібно наголосити на двох маленьких деталях: росіяни дають газ, за умови, що ми оплатимо 800 млн доларів, які ніби-то спожили ЛДНР і плюс просять передоплату 3 млрд. Ми можемо заплатити ці гроші, але є одна єдина проблема – ми не знаємо, чи росіяни прокачають нам цей газ.

Відсьогодні Тимошенко починає активну фазу “боротьби за тарифи”. Якщо Рада погодиться на створення тимчасової слідчої комісії – Тимошенко захоче, щоб саме вона її очолила. Якщо їй не дадуть очолити вона продовжить говорити про олігархат і узурпацію влади. Тимошенко хоче виборів. І тарифи – це лише розмінна монета. Максимум, що вона може зробити – це понизити тариф на 5-10 відсотків. Більше просто фізично неможливо.