Сон Олександри Володимирівни

Кажуть, уві сні Олександра Володимирівна бачила жахи. І, начебто, нічого перед цим не було. Заходив Ігор. Залишив свіжу довідку на столі. Тільки закрила двері і трохи запаморочилася голова. Дзвонив Власенко. Сказав, що заїде через пару годин. Якийсь дзвін у вухах. "Янукович, наведи порядок, Янукович, наведи порядок... Зупиніться!!!!"

"Треба щось випити", - подумала Олександра Володимирівна. Задзвонив телефон. Взагалі домашній телефон рідко дзвонить. А тут задзвонив. "Не буду брати", вирішила Олександра Володимирівна. Але телефон з наполегливістю лідера БЮТ не замовкав. "Може це Юлія Володимирівна?" - подумала пані Кужель і сказала "Альо". Телефон не замовкав. "А слухавку треба взяти... Альо сказала, а слухавку зняти не зняла".

- Альо.
На тому кінці дроту дійсно була Юлія Володимирівна:
- Олександро Володимирівно, як ваше самопочуття, Ігор довідку заніс? Як Рука?
- Голова! Юлія Володимирівна, голова - нормально.
- Ах, так, голова. Тільки нікому не кажіть. До вас їде Сергій Власенко.
- Навіщо?
- Провідати, можна сказати, підтримати вас, як ви підтримали партію!
- Ой, та не варто. Ой, хтось дзвонить у двері. Піду відчиню.

Вона поклала слухавку і попрямувала до дверей. Подивившись у вічко і не побачивши в ньому Тетерука, Олександра Володимирівна відкрила двері. На порозі стояв Власенко в костюмі Бетмена.
- Серьожа, проходь, не разувайся. Я ще не прибирала, рука болить.
- Голова! Олександра Володимирівна, у вас болить голова. Рука болить, бо сумкою треба було менше махати. Гаразд. Я вам приніс ліки від голови, треба б запити.
- Але у мене не болить голова...
- Олександро Володимирівно, у вас болить голова. Ось довідка на столі. Не чіпайте її. На ній печатка ще не висохла. Ось ліки від голови.
- Сергію, я не п'ю ліків з Майдану 2004 року.
Власенко не витримує і кудись дзвонить.
- Юлія Володимирівна, вона відмовляється пити ліки. План "Б"? Добре.
- Олександро Володимирівно, не хочете таблетку, ось вам подушка. Лягайте спати,
- Серьожа який спате, у мене сьогодні ще ефір по скайпу.
- Вистачить жертв, - сказав Власенко, - зупинимося на вас.

Кужель потягнулася за сумкою. Власенко за подушкою. Ще мить і Сергійко почав душити її подушкою.

"Котики! І тут котики", подумав Сергій розглядаючи візерунки на подушці.
- Сергію, я не та жертва, що потрібна партії. Я не та жертва..
Прокинувшись в холодному поту, Олександра Володимирівна знайшла довідку на столі.

"Так, завтра заберу заяву. Мені такі жертви не потрібні".