Скільки коштуватиме Україні голова Яценюка

Вчорашня прочуханка, яку українська влада отримала від директора-розпорядника МВФ Крістін Лагард, справила достатньо потужний ефект – як у ЗМІ, так і у владних коридорах.

Ситуація вийшла однозначно неприємною що для глави держави, що для керівника уряду.

Бо Порошенко ще в Давосі, за його словами, погодив отримання наступного траншу від МВФ. 21 січня президент знову заявив, що "Ми вже не маємо потреби в якихось нових місіях (МВФ –ред.), ми досягли згоди, що завершили роботу над меморандумом і ми очікуємо черговий транш в лютому".І тут за неповних три тижні на поверхню випливає той факт, що ніяких "фінальних домовленостей" досягнуто, скоріше за все, не було. А президент вкотре видав бажане за дійсне.

Втім, погроз МВФ грає і проти чинного прем'єра нітрохи не менше, ніж проти президента. Бо "поліпшення державного управління, боротьба з корупцією та зменшення впливу корисливих інтересів на політику" – це та царина, де успіхи Кабміну не помітні всім спостерігачам так само, як і успіхи Адміністрації президента. І публічна позиція Яценюка, який непрямо, але прозоро натякає, що його особа в кріслі прем’єра – запорука співпраці з МВФ, теж стає очевидно відірваною від реальності.

За великим рахунком, головних причин незадоволення з боку МВФ – дві.

Перша – це констатація очевидної відсутності реформ в Україні. "За відсутності помітних зусиль надати новий поштовх реформам в управлінні державою та боротьби з корупцією, складно уявити, що підтримувана МВФ програма триватиме і буде успішною" – тут Лагард сформулювала максимально прозоро.

Друга, може не настільки чітко сформульована причина незадоволення МВФ – це небажання передавати Україні наступний транш за тієї умови, що майбутнє чинного уряду не просто туманне – воно може закінчитись за лічені дні. І навзамін "поганим реформаторам" можуть прийти... ну, скажемо м’яко, хто завгодно.

При тому прочуханка Лагард явно не була її приватною примхою – судячи з того, з якою швидкістю її підтримав, скажімо, посол США в Україні.

Проте вже за лічені години розпорядник МВФ повідомила про "конструктивну розмову" з Петром Порошенком. Що не є гарантією надання траншу, звичайно – але явно свідчить про готовність української влади домовлятись з кредиторами.

Яким, чисто гіпотетично, може бути попередній компроміс між Порошенком і Лагард? Скоріше за все, від ідеї позбутись Яценюка з посади прем’єра на Банковій не відмовились. В іншому разі, в розмові брав би участь і Арсеній Петрович, принаймні, від коментарів він би точно не втримався.

Натомість пообіцяти МВФ, що 16 лютого, а також в найближчих три-чотири місяці прем’єра не чіпатимуть – а будуть тихо і спокійно збирати голоси за його відставку – і за кандидатуру його наступника, на Банковій цілком могли. Рівно як і пообіцяти відносно адекватну кандидатуру цього самого наступника – приміром, в особі очільниці Мінфіну Наталії Яресько. Подібна обіцянка могла супроводжуватись і умовою не чіпати прем'єра взагалі – у випадку, якщо голосів за відставку, і, головне, за наступника, не набереться. При тому для "покращення іміджу" українські правоохоронці, ймовірно, будуть вимушені здійснити пару трійку резонансних антикорупційних акцій. Хоча інтуїція підказує, що нікого на кшталт Ігоря Кононенка в цьому списку не буде. Чи вдовольниться цим Лагард – покажуть найближчі дні. А також курс гривні, відстань наших боргових зобов’язань до смужки з написом "дефолт", та інші дрібниці.