Скандали в БПП. Чого насправді хоче антикорупційна група

Це всього на всього група попутників, яка об'єднана не стільки боротьбою з корупцією, скільки бажанням стати незамінними політиками для майбутніх партійних брендів, які можуть утворитися, як тільки стане зрозумілим, що вибори неминучі. Правда, тупа позиція БПП лише посилює ефект від їхніх "відкриттів".

Для того, щоб зрозуміти, що хочуть антикорупціонери треба зрозуміти, які мотиви у кожного з них. А тому, давайте спробуємо зрозуміти, хто ці люди.

Віктор Чумак. Депутат-мажоритарник від "Удару", якого дехто свого часу звинувачував у “дружбі” з Фірташем, програв гру за всі можливі антикорупційні посади, які хотів зайняти. Спочатку він балотувався на посаду голови Антикорупційного бюро, потім він зондував ґрунт на те, щоб номінуватися на антикорупційного прокурора. Він хотів зайняти бодай якусь антикорупційну посаду, але йому так і не вдалося потрапити до силових структур. Він вважає, що ставши одним із лідерів “антикорупційної платформи”, йому втрачати нічого. Мажоритарний округ він непогано тримає, якихось справ проти нього не існує. “Дружбою” з Фірташем нікого не здивуєш. Його мета в цій грі – або змусити нинішню владу впустити його  в тему боротьби з корупцією, або ж шукати свого щастя в наступних проектах.

В його підгрупу входить Наталя Новак.

Мустафа Наєм. Золота мрія Наєма, яка не здійснилася, – стати керівником поліції. Зараз він залишається радником в структурі МВС, але поки без будь-яких перспектив зайняти “правильні” посади. Його завдання – будь-якою ціною залишитися в політиці. На відміну від свого колеги Сергія Лещенка (в кулуарах Наєм любить підкреслювати, що їх не треба сприймати, як близнюків, хоча всім зрозуміло, що якщо вони не політичні близнюки, то як мінімум двійнята) Наєм старається зберегти якусь видимість лояльності до президента і старається грати такого собі хорошого поліцейського. Поліцейського, який готовий до великого конструктиву. Чому так? Просто, на відміну від Лещенка, він думає про держслужбу, і перш за все його цікавить поліція. І парламент – це лише трамплін.

До нинішньої Ради він пройшов за пропозицією Бориса Ложкіна.

Сергій Лещенко. На відміну від свого “двійняшки” Наєма, у Лещенка поки нема ніяких чиновницьких амбіцій. Він досі не розуміє, хто він: чи то депутат-журналіст, чи журналіст-депутат. Останнім часом не було жодного ЗМІ, крім “Української правди”, яке б не писало, що Лещенко працює на російського олігарха Григоришина. І вся його війна проти Миколи Мартиненка – це війна Григоришина проти Мартинена за енергетичну галузь. Лещенко кілька років тому зайняв нішу “найдорожчого” (звичайно ж не в плані грошей, а в плані значення) оприлюднювача компромату (в українській мові, на жаль, немає терміну “зливач компромату”) в країні. І зараз, депутатський мандат тільки сприяє укріпленню цього статусу. Публіці насправді не цікаво, як до рук депутата потрапляють секретні документи швейцарської прокуратури. І звичайно ж тільки вороги можуть говорити, що роздобути такі документи можуть лише спецслужби, при чому явно не українські.

До нинішньої Ради він пройшов за пропозицією Бориса Ложкіна. До його групи входить Світлана Заліщук.

Єгор Фірсов. Людина Валентина Наливайченка. Все що говорить Фірсов – це слова і думки Наливайченка. Якщо Фірсов говорить, що підтримує Філатова, значить Наливайченко підтримує Коломойського. Якщо Фірсов виступає проти Кононенка, значить проти Кононенка виступає Наливайченко. Тому, Фірсов – це таке собі дзеркало екс-голови СБУ.

Ольга Богомолець. Попри неймовірно велику роль, яку Богомолець відіграла на Майдані, в політичному житті вона виявилося людиною з якою просто неможливо домовлятися. В кулуарах парламенту ходить легенда, як Богомолець під час одного з найбільш кардинальних голосувань піднялася і сказала: “У мене нарада по сифілісу в МОЗі”, я маю йти. Богомолець не хоче ні з ким грати в якісь спільні ігри – вона грає виключно свою гру. Зараз її гра – насолити Квіташвілі і застопрорити через комітет охорони здоров’я будь-які зміни. Її голуба мрія – очолити МОЗ, хоча вона не знає і не розуміє, що там робити (за рік її комітет нічого не напрацював). Існує висока вірогідність, що спеціально під неї буде створене спеціальне міністерство зі справ АТО чи переселенців. І з цієї синекурою вона вийде нарешті з парламенту.

Павло Різаненко, Оксана Юринець, Юрій Соловей

Всі ці мажоритарники – вихідці з "Удару". Їхнє головне завдання – утриматися в політиці. Поки вони не будуть займатися глобальною критикою ні Кононенка, ні Березенка, на відміну від всіх вищеназваних персонажів. Вони хочуть і ніби дистанціюватися від БПП, і ніби залишитися тут.

Олександр Черненко, Олексій Мушак. Мотиви такі самі, як і в попередній групі.

Ольга Червакова. Прийшла в БПП із телеканалу "Інтер", де була вхожа в кабінет Сергія Льовочкіна. Досі борцем з корупцією ніколи не була.

Іванна Климпуш-Цинцадзе. Прийшла в БПП з посту керівника фонду Віктора Пінчука, де була вхожа в кабінет Віктора Пінчука. Досі борцем з корупцією ніколи не була.