Чому Путіну одеські сепари потрібніші за ГРУшників

Путін може змусити виміняних на Солошенка та Афанасьєва одеських сепарів "відпрацьовувати" своє визволення
Чому Путіну одеські сепари потрібніші за ГРУшників
Чому Путіну одеські сепари потрібніші за ГРУшників

Українських заручників на Росії поменшало ще на двох осіб. Слідом за Надією Савченко були обміняні 74-річний Юрій Солошенко, звинувачуваний Росією у військово-промисловому шпіонажі, та "подільник" Олега Сенцова Геннадій Афанасьєв, який нібито планував вчинення терористичних актів у Криму. Цих двох заручників обміняли на українських громадян - Олену Гліщінску і Віталія Діденка, які були засуджені українським судом за організацію так званої "Народної ради Бесарабії", що планувала сепаратистський заколот на Одещині.

Перше, що кидається у вічі – Солошенка та Афанасьєва міняють не на російських громадян, що сидять по "справі 2 травня" Євгена Мефьодова та Максима Сакауова, а місцевих сепаратистів громадян України. Такий хід дає нам можливість сподіватися, що обмін триватиме надалі, і інші українські заручники путінського режиму з часом повернуться додому. Чого-чого а місцевих сепаратистів для обміну у нас більш ніж достатньо. До того ж формат обміну два на два виглядає більш прийнятним, ніж два за одну, як це було у випадку з Савченко.

Інше питання, який зиск від такого обміну отримає Кремль? І тут одразу є кілька аспектів. Звісно, Путіну дуже б хотілося, аби видача українських заручників якось посприяла справі скасування антиросійських санкцій, але він чудово розуміє, що тут сподіватися особливо немає на що - питання санкцій не переглядатимуть щонайменше ще півроку. В той же час звільнення слідом за Савченко ще двох українців має продемонструвати і росіянам і Заходу непересічний гуманізм російського президента.

В той же час іміджеве питання для Путіна аж ніяк не найголовніше. Свою роль у звільненні Солошенка і Афанасьєва зіграв вочевидь вік Солошенка. Останньому, нагадаємо 74 роки, що значно збільшує для українця ризик не дожити до власного звільнення, особливо враховуючи яким стресом і для більш молодих в'язнів є арешт, допити та перебування в умовах тюрми. Отже, в Кремлі цілком обґрунтовано мали побоюватися наглої смерті українського в'язня, що гарантувало б Москві черговий зовнішньополітичний скандал. Ну навіщо Путіну ще й санкційний список Солошенка в додачу до списку Магнитського та списку Савченко. Отже для кремлівського режиму пан Солошенко був "відпрацьованим матеріалом", якого варто було б позбутися якомога швидше.

За великим рахунком "відпрацьованим" був і Афанасьєв, попри молодий вік. Свою роль у гучній справі Сенцова він уже зіграв, навіть дав свідчення проти українського режисера, правда з часом від своїх слів відмовився, заявивши про тортури та тиск, та вибачився перед "подільниками". Власне, з моменту вироку Афанасьєву минуло вже майже два роки і тримати його в російській тюрмі ще п'ять особливого сенсу не було. А так, можна і гуманізм продемонструвати і парочку українських сепарів виторгувати.

Щодо останніх, то їх путінський режим ще може використати собі на користь. Звичайно, Гліщінська і Діденко можуть зникнути з горизонту так само швидко і далеко як і сумнозвісні Єрофеєв з Алєксандровим, але одеські сепаратисти все ж таки не громадяни Росії і не кадрові військові, тому просто і не вимушено відправити їх додому до сімей не вийде. Цілком можливо, що своє звільнення вони ще муситимуть "відпрацювати" на центральних російських телеканалах. А розповісти, звісно після інструктажу від ФСБ, Гліщинська і Діденко можуть багато чого приємного російському вуху. По-перше, вони можуть довго і в деталях розповідати сенсаційні сльозливі історії "як їх катували в застінках хунти", що після нещодавнього скандалу з ООН та "секретними тюрмами СБУ" та при правильних акцентах на міжнародні правозахисні організації може виявитися досить ефективно. По-друге, одеські сепари можуть підлити масла у вогонь давнього пропагандистського козиря Кремля щодо "спалення живцем фашистами одеситів" 2 травня 2014 року. При цьому окремо педалюватиметься тема, мовляв українці свідомо не розслідують трагедію в Одесі, покриваючи "фашистів".

Отже, враховуючи кремлівську пропагандистську потугу, переконати росіяни, що Путін знову усіх переграв і цей обмін черговий успіх путінської дипломатії, буде не надто складно. З Заходом, звісно, такі фокуси не проходять, але черговий жест "людяності та гуманізму" стосункам з "західними партнерами" точно не нашкодить.

Більше політичних новин читайте на Depo.Влада

 

Loading...
Loading...