Рік здачі Дебальцевого: Чи засвоїла Україна урок "переможного відступу"

Дмитро Тимчук, народний депутат, керівник громадської організації "Центр військово-політичних досліджень":

Якщо говорити про Дебальцевській плацдарм, то з самого початку не було зрозуміло, з якою ціллю ми його утримуємо. Я бачив лише один сенс – утримання Дебальцевого як важливого залізничного вузла. Варто зазначити, що коли російсько-терористичні війська захопили Дебальцеве, першим ділом вони відбудували саме зруйновані залізничні шляхи, які давали змогу проводити поставки зброї та інших матеріально-технічних ресурсів з території РФ через Луганську область. До цього грузи перевозилися виключно автошляхами, що було набагато дорожче і складніше. Тому для бойовиків Дебальцеве мало надважливе значення. І втративши Дебальцеве ми їм серйозно "допомогли".

Щодо інших аспектів Дебальцевський плацдарм був зручний для наших військ для наступальних дій щодо відсікання Донецька від інших районів, що контролюються бойовиками. Але як раз в цьому полягає питання, чи планували ми такі широкомасштабні наступальні дії, адже саме тоді Україна діяла на Донбасі лише у форматі мінського діалогу, який був започаткований у вересні 2014 року. Надій на те, що Україна проводитиме наступ було дуже мало. Тому з огляду на це втримання плацдарму сенсу не мало.

Зустріч військовослужбовців 101 бригади охорони Генерального штабу, які повернулися на ротацію з Дебальцевого, на залізничному вокзалі в Києві, в ніч на п'ятницю (фото УНІАН)

Щодо аналізу подій в Дебальцевому, то я як нардеп, який працює в комісії щодо розслідування подій на Дебальцевському плацдармі, можу сказати, що ми винесли з цього серйозні уроки. Наскільки я можу судити, ці помилки поступово виправляються в наших Збройних силах. У нас було багато претензій щодо організації оборони плацдарму. Одним з прикладом реакції стало те, що буквально через місяць після Дебальцевого Кабмін виділив 850 мільйонів гривень на три лінії оборони вздовж всієї лінії розмежування. Це ж стосується процесів зі створення нових засобів зв’язку, створення резервів під час проведення операцій тощо.

Ігор Козій, воєнний експерт:

Тоді була в чергове засвідчена нездатність одного з штабів, який планував проведення операції, попри отримання на той момент певного досвіду проведення боїв, нездатність скоординувати дії всіх силовиків.

Оскільки у нас за АТО відповідає СБУ, то саме на ній лежить більша частина відповідальності за проведення цієї операції. Хоча СБУ ніколи не мала відношення до такого роду масштабних операцій.

Чи зробили ми висновки з того, що відбулося? Мабуть, десь на 50%. З одного боку ми начебто проводимо тренування, однак варто нагадати, що після Іловайська теж говорили про роботу на помилками, але потім було Дебальцеве. Тому тільки подальші події покажуть, як засвоїла цей урок.

В Івано-Франківську з почестями зустріли близько 100 бійців 128-ї гірсько-піхотної бригади, які в рамках ротації повернулися з-під Дебальцевого (фото УНІАН)

Що стосується держави, то тут є кілька досить успішних кроків, але й багато невдач. На сьогодні керівництво не може втримати державу. Зокрема, в очі кидається неспроможність політиків об’єднатися навколо країни.  На жаль, ми не до кінця розуміємо, що таке некерованість держави.        

Костянтин Машовець, військовий експерт:

Дебальцеве мало стратегічне значення для обох сторін і було одним з головних питань, які обговорювали сторони у Мінську. Якщо говорити про військове положення, то можна вважати, що бої за Дебальцеве були відносно успішними для української армії хоча б тому, що під час зіткнень на цьому виступі наші військові виконали завдання, нанесши втрати противнику більші аніж у самих.

Цілком адекватною видається оцінка голови Генштабу Муженка, який зазначав, що подібна операція відбулася у сучасній історії України вперше, коли понад чотирьох тисяч військових з мінімальними втратами були виведені з району бойового застосування, знаходячись у стані напівоточення. Це – хороший досвід для наших солдат та офіцерів, а також нашого командування.