Влада

П'ять кроків для відродження української мови (завдання новому уряду)

Одне з першочергових завдань нового уряду – нарешті взятися за мовне питання

29 березня 2016, 09:00

П'ять кроків для відродження української мови (завдання новому уряду)

При цьому, слід чітко розуміти – головний посил кампанії має йти на дітей і на молодь до 35 років. Українізовувати старше покоління – безглуздо і не потрібно. Але при цьому, треба пам'ятати, що без державної машини повернути українську мову в масову комунікацію просто неможливо.

Крок 1. Українізація Вікіпедії. Повернення української мови в комунікацію потрібно починати не з хорових колективів і не з виставок вишиванок – все це фон. Основа повернення – це інтернет, в якому живе молодь. Сьогодні україномовний сегмент ua-нету складає лише 25-27% від всього трафіку. Головне джерело запитів і звернень українців – Вікіпедія і вікісловники. Сьогодні наша Вікіпедія на порядок гірша за російськомовну і тому, шукаючи відповідь на будь-яке питання людина частіш за все звертається до російськомовної вікіпедії.

Що потрібно зробити, щоб змінити цю ситуацію? Всього навсього підключити до цього процесу університети і академію наук (АН). Всі студенти 4-6 курсів свої дипломні і курсові роботи мають перетворювати в статті Вікіпедії. Виші в рейтингуванні МОН повинні отримувати окремі бали за роботу в Вікіпедії. Всі працівники АН повинні в рік написати 2-3 статті по своїй спеціальності і відредагувати ще 2-3 статті вікіпедії. За два роки, при правильному підході якість нашої Вікіпедії виросте кратно, а відтак, людина буде черпати інформацію з україномовного джерела.

Свого часу, подібну програму запустив Казахстан, де відповідальним за цю роботу був гуманітарний віце-прем'єр. За кілька років казахська вікіпедія стала однієї з найбільш якісних вікіпедій Євразії. (Відповідальний - МОН).

Крок 2. Оцифровування книг. Цього року, в українському бюджеті на програму "Українська книга" виділено 50 млн грн (левову частку отримає видавництво “Фоліо”). Насправді така трата грошей – це закопування в пісок. Варто, насправді, зайнятися оцифровуванням української та україномовної книги і створити державну безкоштовну цифрову бібліотеку (на регіональному рівні існують точно такі програми – варто переглянути їх також на предмет випуску нових цифрових книг і оцифровування старих, особливо з питань краєзнавства і путівників). Паралельно, держава повинна почати боротися з піратським російськомовним книжковим контекстом, який масово присутній в інтернеті.

Щодо заборони російських книг, як це пропонував "Народний фронт" (спільно з тим же "Фоліо"), то цей процес має бути поступовим. На першому етапі варто обмежити лише продаж книг російських авторів, виданих в Росії після певної дати (до прикладу, з 2017 року). І поступово потрібно абсолютно мінімізувати появу російської книги на нашому ринку – хочете продаватися тут, друкуйте на наших потужностях (до 2018 року). Цим уже з 2017 року має зайнятися Інститут книги, який має з’явитися при Мінкульті (відповідний закон М.Княжицького та В.Денисенка прийнятий).

Паралельно має йти оцифровування аудіокниг і в програмі "Українська книга" має нарешті з’явитися пункт аудіокнига. Весь цей контент має бути максимально фінансово доступний (переважно безкоштовний). Це має стати частиною державної програми по популяризації читання (відповідальний - Мінкульт).

Крок 3. Українізація Радіо та ТБ. Держава повинна повернути квотування українського контенту на ТБ та радіо. Української мови має бути не менш за 50% ефіру (але це не титри, а дубляж). Української має бути не менше 50% прайму - з 18 до 23.

При цьому треба одразу зрозуміти, що ініціативи Кириленка про 80% української музики - дискредитують ідею (цифра явно завищена). Боротись сьогодні треба не стільки і не тільки за музику (продукт), а за мову ведення - мову між піснями.
Держава має ввести негайну заборону трансляції дитячих програм будь якою мовою іншою, крім української (титри тут ні до чого). Всі дитячі програми і канали мають стати українськими. (Відповідальний – Нацрада з питань телебачення і радіомовлення)

Крок 4. Державна програма “Я переходжу на українську”. Зараз існує низка громадських ініціатив, які популяризують перехід на українську. Але без державної підтримки ці ініціативи приречені на поступове згасання. Цей пункт один із найскладніших, бо він найбільше залежний від ексцесу виконавця і тому, очевидно, що держава має залучити, нехай на мінімальні гроші, але низку провідних піар-технологів, які розроблятимуть ці програми і допомагатимуть чиновникам втілювати їх в життя (відповідальний - Мінкульт).

Крок 5. Законодавство. Ми повинні нарешті наважитися на переатестацію державних чиновників з показовим звільненням тих, хто не говорить державною. В приймальнях державних чиновників треба заборонити вживати не державну мову. Після повернення української в державні установи до неї зміниться ставлення - українська стане мовою влади. Зараз мова влади - російська. Частково це питання вирішено в законі про держслужбу, але відсутність контролю і покарання – стимул нічого не міняти.

Українізація армії. Ніщо так не виховує патріотичний дух, як армія. Держава має нарешті почати перехід на обов'язкову 2-місячну мобілізацію всього населення країни за натівськими зразками. Україномовне середовище армії – це найкращий шлях до українізації суспільства.

В державі має з’явитися інститут збереження української мови (так само, як є інститут пам'яті), як варіант – уповноважений з питань мовних питань при прем'єр-міністрові. В парламенті найближчими днями з’явиться міжфракційнке об'єднання “За відродження української мови”.

І нарешті, наостанок, після довгих дискусій і обговорень ми маємо прийняти новий закон про мови замість ганебного закону Ківалова-Колесниченка.

Це 5 простих кроків, які за 5-7 років дозволять збільшити вживання української мови молоддю на 10-15%. І, що найголовніше - вони не потребують серйозних капітальних вкладень. Єдине, що потрібно - політична воля.

Більше політичних новин читайте на Depo.Влада

 

Loading...
Loading...