Тимошенко очолить війну олігархів проти Порошенка

Демонстративний вихід з парламентської коаліції Олега Ляшка, який зараз дружить з Коломойським, став лише першим кроком в подіях. Сам по собі формальний перехід Ляшка до опозиції загалом  нічого принципово не змінював, крім того, що він не узгодив цих дій з іншими внутрікоаліційними опозиціонерами Тимошенко та Садовим. І, по суті, їх "кинув". І ті донедавна не збиралися виходити з коаліції і ставати другими після Ляшка.

Однак ситуація суттєво змінилася після того, як Тимошенко днями зустрілася з Ігорем Коломойським. 

За інформацією джерел depo.ua, вихід двох "дрібночленів" з більшості - питання майже вирішене і рішення це було прийнято після зустрічі Юлії Володимирівни з Ігорем Валерійовичем. Справа має бути оформлена наступного сесійного тижня і після цього коаліція у складі БПП та "Народного фронту" формально складатиме 225 голосів, що на 1 голос менше, ніж необхідно, і означатиме смерть нинішньої більшості. Після чого депутати матимуть місяць аби створити нову коаліцію, якщо ж такого не станеться, то глава держави отримає право, але аж ніяк не буде зобов'язаний, розпустити парламент. Власне, розпуск парламенту та призначення нових дострокових виборів, здається, і буде наступною тактичною ціллю об'єднання "дрібночленів" та олігархів на чолі з Коломойським. Задля цього Ляшко, Тимошенко та Садовий продовжать розхитувати український політичний корабель, волаючи про "зраду Майдану", свавілля олігархів, знущання над трудовим народом тарифами та пенсіями, та використовуючи інші давно вивчені популістичні кричалки. А за всім цим процесом стоятиме демонічна тінь Ігоря Коломойського.

Про те, що Ігор Валерійович давно уже не воює з Ляшком та його "радикалами", а плідно з ними співпрацює, - факт цілком очевидний. Має тісні стосунки з олігархом і Садовий. Згадаємо Семена Семенченка у лавах "Самопомочі". А от перемовини Юлії Володимирівни з олігархом вводять в цю конфігурацію нових політиків та олігархів. Нагадаємо, що Тимошенко знову отримала фінансову підтримку свого старого "друга" Костянтина Живаго. Таким чином бачимо формування досить потужного політично-олігархічного кулака, направленого проти Порошенка. До того ж цей кулак отримав досить потужне медійне підсилення у вигляді рейтингового ток-шоу Савіка Шустера на "1+1". Швидш за все, це об'єднання матиме фактично три голови, тобто обличчя - Ляшка, Тимошенко та Садового, ролі між якими будуть розписані. Утім, той з них, хто матиме більший рейтинг у майбутньому і стане головним конкурентом Порошенка. Власне, найкраще на цю роль надається Садовий, але і Тимошенко може спробувати удруге увійти в цю річку. Мабуть такі амбіції і підштовхнули її до перемовин з Коломойським.

У президента ж в союзниках залишається рідна фракція, що є найбільшою у парламенті, проте з великим відсотком малоконтрольованих елементів, "Народний фронт" без рейтинга та певна кількість позафракційних нардепів. Крім того глава держави зможе розраховувати на групу покійного Ігоря Єремеєва "Воля народу". Отже багнетів президентові може цілком вистачити і для формального переформатування коаліції , а тим більше для ситуативних голосувань. Правда, про конституційну більшість швидше за все доведеться забути, а галасливі "дрібночлени" в сесійній залі будуть винахідливо діяти на нерви бійками, блокуваннями, лементом, плакатами та іншими засобами політичної агітації. І в такому вигляді парламент зможе працювати досить довго, хоч і з сумнівною ефективністю.

Звісно, Порошенко може прийняти виклик та піти на дострокові вибори, в якнайшвидшому проведенні яких буде певна логіка, адже сподіватися на зростання рейтингів провладним політикам в умовах кризи апріорі не доводиться. Але, подібний крок несе серйозні ризики, а ризикувати Петро Олексійович, як всі уже пересвідчилися, не надто полюбляє. Порошенкові, не вдається стати арбітром олігархів, яким був Кучма. Порошенкові не вдається їх нищити, як це робив Янукович. Тому єдиним не ризикованим шляхом для нього залишаються переговори з олігархами та ії політичними представниками в обличчі Тимошенко, Садового та Ляшка. Ну і останнє питання - а що від цих війн отримає суспільство? На жаль, як завжди нічого.