Навіщо Путін хоче засудити "київську хунту"

Коротко опишемо суть дійства: Олійник звернувся до Дорогомилівського суду Москви з позовом про визнання подій в Україні взимку 2014 року державним переворотом, і тепер свідками в суді виступають інші втікачі – вчора віщав Віктор Янукович, сьогодні - Андрій Клюєв, очевидно підтягнуться й інші. Варто зауважити, що цей процес особливо в російських ЗМІ не висвітлюється, що може означати лише одне – вердикт суду вже відомий, а те, про що розповідають Янукович і компанія, не надто цікаве з точки зору пропаганди саме в Росії. А от рішення дорогомилівської Феміди, однозначно, використовуватиметься Кремлем в якості карти проти української влади.

Процес у Москві слід розглядати у двох взаємопов'язаних площинах – медійній і політичній. Визнання російським судом зміни влади в Україні в лютому 2014 року державним переворотом спрямоване на протестну частину українського суспільства, яку вже досить тривалий час годують міфами про "зраду майдану", "падіння рівня життя" та "війну, яка приносить прибутки олігархам". В головах цих людей має скластися пазл: американці та їхні партнери з ЄС навмисно зробили переворот, щоб спровокувати громадянський конфлікт, підсадити країну на голку кредитів МВФ і так перетворити населення на злиднів.

Власне, цю лінію проводять "свідки" в московському суді: там називаються імена західних політиків, яких прямим текстом звинувачують в організації "перевороту" (Кетрін Ештон, Вікторія Нуланд, Ребекка Хармс і т.п.), та лідерів "київської хунти" – Олександра Турчинова, Сергія Пашинського, Андрія Парубія (дивно, що у цьому списку немає Авакова) і використаних ними "в темну" (це за версією Клюєва) Арсенія Яценюка, Віталія Кличка, Олега Тягнибока й "правосєків". Заяви останнього керівника президентської канцелярії Януковича та екс-глави СБУ Олександра Якименка, однозначно, виглядають цікавими для психіатрів, особливо легенди про іноземних снайперів. Разом із тим вони продовжують експлуатувати давно закинутий в українське суспільство міф про "партію війни" в нинішній владі.

Наступним кроком після визнання московським судом "держперевороту" в Україні можна очікувати позовів від Олійника або ще когось стосовно вождів "хунти" персонально або ж звинувачення їх у розпалюванні конфлікту на Донбасі. Також звертає на себе увагу активізація діячів режиму Януковича на фоні внутрішніх конфліктів. Це і так звані "плівки Онищенка", і шалений популізм опозиції, і вже не приховувана "зрада" Надії Савченко. Дуже схоже на те, що в комплексі це все має на меті поступове формування стійкого переконання, що країна після Революції не відбулася, а винні в цьому політики, які "захопили" владу у лютому 2014 року. І робиться це з перспективою посилення політичної кризи в Україні в наступному році.

Рішення московських судів використовуватимуться Росією й для гібридної війни проти України на міжнародному рівні. Путін дуже сподівається на скасування санкцій після приходу до влади в низці західних країн лояльних до Кремля політиків. Їм Москва, сіючи сумніви щодо легітимності зміни влади в Україні, намагається дати в руки аргумент за відміну санкцій.

Завдання ж української влади полягає не в спростовуванні заяв клюєвих й олійників, не в роз’ясненні, що якийсь Дорогомилівський суд займається дурницями, а в якнайскоріших судових рішеннях по справах Майдану і "справі Януковича". Саме занадто тривале слідство і відсутність вироків дає можливість всім цим особам займатися маніпуляціями. Після того, як вони пройдуть процедуру заочного засудження в Україні, жоден політик ні у нас, ні, тим більше, на Заході не звертатиме увагу на їхні голосіння про "держпереворот". А Росія перетвориться на державу, яка, порушуючи міжнародне право, відмовляється видавати злочинців.