Навіщо Порошенко лякає українців поверненням Донбасу у 2016-му

Президент України в інтерв'ю турецькому телеканалу TRT World наговорив досить багато. І про Донбас, і про Крим, і про позачергові парламентські вибори, і про стосунки з Яценюком. Загалом, начебто нічого принципово нового сказано не було, тим не менше враження від меседжів глави держави доволі дивні, і в першу чергу це стосується питання Донбасу.

Власне, на запитання, чи вдасться йому за час своєї каденції повернути непідконтрольні території, Порошенко відповів: "Я обіцяю, що зроблю все можливе для повернення Донбасу. Можливо це станеться цього року. Що стосується Криму - знадобиться більше часу".

Якщо сприймати ці слова президента не як красиву оптимістичну декларацію, а як щось схоже на план дій, то стає дещо лячно, адже всі чудово розуміють, що повернення територій, які зараз позначаються "ДНР" та "ЛНР", за найближчі дев'ять місяців можливо лише у два способи. Перший – військовий, який потребуватиме серйозних людських та матеріальних жертв і не гарантує позитивного результату через дуже високу імовірність активної участі в війні регулярних частин Російської армії. До того ж говорити про готовність наших Збройних сил до широкомасштабного масованого та швидкого наступу вочевидь не доводиться. Другий спосіб – дипломатичний, але тут всі також чудово розуміють, що повернути втрачені території в такий стислий термін можна лише на умовах окупанта, який і сам радий якнайшвидше "втюхати" нам "ДНР" з "ЛНРом". От тільки для України цей дипломатичний шлях дорівнює самогубству.

Таким чином за нинішніх обставин будь-які заяви про звільнення Донбасу з зазначенням конкретних строків виглядатимуть щонайменше несерйозно. Але Порошенко їх чомусь робить… Як тут не згадати слова Порошенка про звільнення Надії Савченко ще в 2015-му. На дворі березень 2016-го, а Савченко так само у російській буцегарні.

Петро Олексійович і висловлюється наче обережно, нічого не обіцяючи прямим текстом. От тільки українці швидко забувають слова "можливо", "докладу усіх зусиль" і подібні. В їхній пам'яті залишається головне – Савченко буде звільнена в 2015-му, Донбас – в 2016-му, і коли цього не стається, ставлення до президента відповідним чином змінюється. Складається враження, що в Адміністрації президента хтось вперто вписує у промови Порошенка обіцянки, виконання яких від дій глави української держави прямо не залежить, або через елементарну недалекоглядність або зі свідомим умислом нашкодити. Як би там не було, а спічрайтерам та радникам Петра Олексійовича варто б призадуматися, а чи варто обіцяти, чи навіть натякати на обіцянку чогось, що неможливо виконати з об'єктивних обставин. Власне, це і є той самий популізм, про відмову від якого так часто заявляє президент.

Окремо хочеться додати і досить дивний спіч президента про Арсенія Яценюка. В інтерв'ю все тим же туркам Петро Олексійович відсипав Арсенію Петровичу повні ночви компліментів. Мовляв, у них "фантастичні особисті стосунки", Яценюк – "реформатор, який робить відмінну роботу". І це одразу після власних натяків, що парламент має створити нову коаліцію та запропонувати нового прем'єра. До того ж за кілька годин до інтерв'ю Порошенка в ЗМІ потрапили слова голови президентської фракції в парламенті Юрія Луценка з черговими закликами до Яценюка "зробити відповідальний крок", тобто подати у відставку " і дати можливість країні отримати нового прем'єра, новий уряд, який почне працювати по-новому".

На цьому тлі слова Порошенка про Яценюка-реформатора виглядають як неоковирна спроба підсолодити Арсенію Петровичу його гірку пігулку, виставляючи його жертвою необхідних країні, але непопулярних реформ. От тільки такі компліменти з вуст президента не потрібні ані Яценюку, ані Порошенку, ані українцям. Арсеній Петрович досвідчений політик і чудово вміє і хвалити себе, і виправдовуватися. То ж Порошенкові брати в цьому участь аж ніяк не треба.