Люксембург зробив останнє попередження Шокіну

Українські соцмережі розриває від чергової "Зради!". Суд ЄС в Люксембурзі, виніс рішення, що Микола Азаров, його син Олексій, Сергій Арбузов та Едуард Ставицький "не можуть бути піддані санкціям лише через те, що в третій країні розпочато попереднє розслідування їх дій". Відповідно заморожені рахунки вказаних осіб в Європі вирішено "розморозити".

Правда, кричати "Пропало всьо!" ще зарано, адже суд скасував виключно той арешт, що діяв з березня 2014 по березень 2015 року. А рішення про арешт рахунків, яке діє саме зараз, треба оскаржувати окремо. Але неприємний осад, як то кажуть, все одно залишився. І хоча в ЄС, на відміну від Британії та США, правова система не стовідсотково залежить від преценденту, але рішення в Люксембурзі – це все ж таки подія, яка може в неприємний для нас спосіб вплинути і на подальші судові рішення.

Але ж чи мають українці серйозні підстави обурюватися на європейців за те, що останні не надто прагнуть робити те, що мусять робити українські правоохоронні органи? Формально Суд Євросоюзу цілком правий – попередні розслідування в третіх країнах щодо українських високопосадовців не така вже й серйозна підстава для санкцій.

В ГПУ одразу ж почали заспокоювати суспільство, та переконувати, що нічого за великим рахунком не сталося. За словами начальника Управління спецрозслідувань ГПУ Сергія Горбатюка, санкції діють, а те, що скасували санкції за 15 рік, так то тому, що тоді в ЄС достатньо доказів не було. Але за останній рік відомство Горбатюка надіслало аж 70 листів до ЄС з усіма потрібними роз'ясненнями. Більше того, тепер до Брюсселя відрядять ще й заступника Шокіна Віталія Каська, аби той вкотре пояснив європейським бюрократам просто на пальцях, чому кошти очільників злочинного режиму повинні залишатися замороженими. То ж в ГПУ запевняють, що все іде за планом, і санкції ніхто не скасує.

Правда, виглядають виправдання ГПУ не надто переконливо. За час втечі посіпак Януковича минуло вже 2 роки, але й досі складається враження, що ЄС та США розслідування зловживань скинутих українських високопосадовців потрібніше, аніж нам. Ми ж за ці два роки чуємо переважно про те, що стосовно Азарова, Арбузова тощо, розслідується то ця справа, то інша, але якихось осяжних результатів як не було, так і нема. Хоча законодавство уже давно дозволяє судити втікачів-високопосадовців заочно, про передачу хоча б якоїсь зі справ до суду, не кажучи вже про вирок, немає й натяків.

Тож все виглядає так, наче пан Шокін отримав від Суду Євросоюзу чергове "останнє китайське попередження", і можна не сумніватися, що прагматичні європейці, якщо українське правосуддя і далі буде таким повільним і неконкретним, санкції таки скасують, користуючись дуже простою логікою – якщо вам самим це непотрібно, то нам і поготів. В ГПУ це чудово усвідомлюють, а от чи готові робити з цього належні висновки – питання доволі суперечне.