Влада

Чому Грузія майже пробачила Саакашвілі-українського губернатора

Грузинська влада, схоже, вирішила припинити переслідування Саакашвілі - в обмін на його перехід в українську політику і відмову від будь-яких планів у рідній країні. Тепер за долю екс-президента сильно вболіває тільки Путін.

02 червня 2015, 20:00

Чому Грузія майже пробачила Саакашвілі-українського губернатора

Після прийняття рішення про призначення Саакашвілі керівником Одеської ОДА російські політики та експерти, смачно потираючи руки, вправлялися в прогнозах на тему того, як Україна посвариться з Грузією через відставного президента. І от учора Грузія таки відреагувала на нову посаду Саакашвілі.

"Не зважаючи на те суверенне рішення, яке приймає українська влада, і подобається нам це чи не подобається, це є їх суверенним правом, не варто нагнітати, або псувати відносини, і це не повинно стояти на порядку денному, оскільки ми першим ділом повинні виходити з державних інтересів, з тих дружніх, партнерських, традиційних історичних зв'язків, які є у Грузії та України. Ніякі ... рішення не повинні вплинути на відносини між двома країнами", - заявив речник МЗС Грузії Давид Кереселідзе.

Все вищесказане якось не дуже схоже на початок серйозного міжнародного скандалу.

Міністр юстиції Грузії Тая Цулукіані, перед тим, звичайно, заявила, що питання про екстрадицію екс-президента Михайла Саакашвілі на батьківщину "не знімали з порядку денного". Додавши, що шанс екстрадиції Саакашвілі з України, де він отримав громадянство, в правовому плані вичерпаний.

Що в перекладі з юридичної на людську означає, що поки Саакашвілі не потикатиметься в Грузію (а краще за все - не покидатиме України), ніхто його екстрадицією в рідні стіни займатись і не збирається.

Хоча нинішній президент Грузии Георгій Маргвелашвіли і не втримався від ремарки, що відмовою від грузинського громадянства "Саакашвілі образив країну й інститут президентства". Але про жодні практичні кроки, пов'язані з цією образою, теж не сказав.

Грузини подарували українцям свого екс-президента - і публічно це визнали.

Такий вихід з ситуації задовольнив і нинішню владу Грузії, і самого екс-президента, і українське керівництво. А головне - це дуже влаштовує США, які, схоже, і стали головним мотором цього обміну - гадається, що саме Держдеп запропонував Тбілісі цікаву формулу - Саакашвілі відходить надовго від грузинської політики і заходить в політику українську, а ви забуваєте про нього і робити більший поворот в наш західний бік. 

Незадоволеною залишилась тільки російська сторона, яка доклала свого часу масу дипломатичних і політичних зусиль для того, щоб "покарати" Саакашвілі. Який, насправді, на даний момент вже не мав вирішальної політичної ваги не тільки в Грузії загалом, але навіть у власноруч створеному Єдиному національному русі, який залишається найпотужнішою опозицією "Грузинській мрії", але від постаті засновника помітно дистанціювався.

Проте російський президент, як і всяка людина з КДБ-шною парадигмою в голові, вважає, що останнє слово в долі Саакашвілі мало залишитись за ним. Надто багато було вкладено у знищення "Грузії Саакашвілі" - а за кілька років після начебто "тотальної перемоги" і початково проросійська "Грузинська мрія" діє радше як союзник України, і Саакашвілі знову на керівній посаді. Бо одна річ якби опальний президент поїхав кудись у сонячний Техас доживати днів на фермі - це б у свідомості Путіна був нормальний фінал для "держдепівського резидента". А тут друг Міхаїл керує областю з населенням у майже два з половиною мільйони душ. Виходить, він знову "на шахівниці" - хай і обернувся з ферзя на слона. Цього Володимир Володимирович нам так легко не забуде. Хоч і спише 60% відповідальності на "волохату руку Держдепу". Яка продовжує коїти капості, не зважаючи на зламану ногу глави відомства.

Звичайно, той факт, що Саакашвілі призначили на посаду одеського губернатора "на зло Путіну", ніяким чином не дає гарантій високої ефективності його роботи. І весь експеримент з його призначенням попахує авантюрою. Проте кожен раз, коли хочеться перепостити у Фейсбуці черговий опус на тему того, "навіщо нам Міхо", варто подумати, чим саме нам раптом так не догодив чоловік, який ще нічого поганого ніби не зробив - настільки не догодив, що ми готові співати в унісон з кремлеботами. Ну і порівняти Михаїла Саакашвілі, який він не є, з попередником - Ігорем Палицею. Котрий, в свою чергу, теж був далеко не найгіршим з чинних українських губернаторів. Це в контексті відповіді на закид "у нас що, своїх нема?".

А про Саакашвілі, звісно, теж можна і треба буде говорити. Але за кілька місяців, коли стане хоч трохи зрозуміло, якими є реальні успіхи екс-президента у його непростому герці з гідрою корупції, драконом сепаратизму, і рогатою жабою української виконавчої влади у її сьогоднішньому вигляді.

Loading...
Loading...