Коли Україна отримає прем'єра в погонах

Зазвичай політичні кризи в будь-яких країнах вирішуються у доволі простий спосіб – достроковими парламентськими виборами, що цілком логічно – якщо політики не здатні домовитися між собою, народ має обрати нову конфігурацію влади. От тільки в Україні такий спосіб вирішення криз працює далеко не завжди і нинішня ситуація чергове цьому підтвердження.

Наразі в Україні всі чудово розуміють, що чинний уряд Арсенія Яценюка остаточно втратив довіру і виборців, і колег-політиків, і має буди замінений, правляча коаліція де-факто своє існування припинила, а тому взяти і поміняти уряд простим голосуванням в парламенті уже не може; але і позачергових виборів усі бояться як вогню. От і намагаються шляхом під- та надкилимних перемовин і уряд "переформатувати", і щось схоже на коаліцію відродити. Поки новий уряд в цих переговорницьких муках так і не народився, але не виключено, що найближчим часом такий-сякий компроміс буде знайдено і Арсенія Петровича замінить новенький "камікадзе". Хто саме це буде нас зараз не особливо цікавить. Прізвищ звучало уже достатньо – від Шимківа до Гройсмана, але хто б це не був, швидше за все досить швидко його чекатиме рівно те саме, що і Яценюка (звісно, надія вмирає останньою і дуже хочеться вірити, що новий уряд таки запрацює як годиться, але...)– повна втрата довіри та обнуління рейтингів, і ситуація повториться і потрібен буде новий "політичний технократ-камікадзе".

От тільки давню мудрість про те, що двічі в одну річку не війти, ще ніхто не скасовував. І під час майбутньої прем'єріади треба буде вигадувати щось новеньке – ідеї технократів та квотних політичних урядів уже добряче себе дискредитують. Ось тут на коні може опинитися правильно заздалегідь розкручена людина в погонах. Дивлячись на те, як активно почав піарити себе в медіа глава СБУ Василь Грицак, не полишає відчуття, що за якийсь не дуже довгий час політики-силовики можуть стати мейнстримом.

Власне нічого нового в цьому немає, згадаймо хоча б сумнозвісного Путіна, якого політтехнологи 16 років тому дуже перетворили з опецькуватого полковника на ікону "всєя Русі". От тільки в Україні особливо успішних політиків в погонах пригадати досить складно (на думку спадає лише прем'єр кучмівських часів Євген Марчук), то ж потенціал цієї технології на українських теренах аж ніяк не вичерпаний.

І тут варто зазначити, якщо наступник Арсенія Петровича остаточно усім набридне, мужній політик-спецслужбовець виборцям може дуже сподобатися. По-перше, вигадана кремлівською пропагандою "київська хунта", яка прийшлася до вподоби українцям, набуде закінченого обрису. Яка ж хунта без генерала на чолі, принаймні без полковника? По-друге, перевагою політика-силовика буде повна відсутність політичної біографії, що не зможе не імпонувати втомленому політичними базікалами електорату. По-третє, новий прем'єр у погонах цілком здатний вдовольнити потребу доволі великого числа українців у "сильній руці" (А ця потреба вочевидь найближчим часом лише зростатиме). То ж можливо дуже скоро ми побачимо на вулицях українських міст білборди типу "Грицак прийде порядок наведе", і всі в це щиро віритимуть. Звісно, замість Грицака цілком може бути і інше прізвище, не надто відоме сьогодні, але станом на зараз така версія виглядає цілком органічною, щоб там не казав Грицак про відсутність політичних амбіцій.

Отже нашій еліті залишиться лише одне – правильно медійно оформити кандидата силовика. Той же Грицак в ролі "сильнорукого та вольового" виглядає не надто переконливо, але при правильному позиціонуванні за певний час він цілком може впоратися з такою роллю. При цьому силовому кандидату особливо важливим буде усіляко підкреслювати своє органічне несприйняття хитрих політиканів та бюрократів, казнокрадства та не менш хитрих олігархів, і образ сильного лідера буде завершений. Тільки не варто забувати "сильний лідер", якого породила як політтехнологія, цілком може настільки вжитися в роль, що стати справжнім диктатором.