Коли НАБУ визнає Лещенка корупціонером

Незграбною спробою врятувати реноме "євроквартирантів", відомство Ситника накликало на себе масштабний вогонь. Чи воно того вартувало?
УНІАН
УНІАН

Політичні рішення, вчинені силовими органами, як показує практика, майже завжди отримають несподівані і дуже неприємні наслідки для їх керівництва. Не повинні слідчі займатися політикою. Історія з досить суб’єктивними висновками перевірок НАБУ квартирних епопей народних депутатів Сергія Лещенка і Світлани Заліщук призвела до того, що бюро підставилося під болючі удари звідусіль. І найгірше для відомства Артема Ситника - під удари від громадянського суспільства. 

Чим не могли не скористатися політичні супротивники бюро. Інформація про те, щ в.о. голови регламентного комітету Верховної Ради Павло Пинзеник сьогодні звернувся до Генпрокуратури щодо фактів незаконного збагачення Сергія Лещенка – яскрава демонстрація того, до чого призводить бажання НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури захищати своїх союзників в парламенті. Політичне підґрунтя в цьому питанні очевидне, адже Павла Пинзеника називають людиною близькою до колишнього народного депутата Миколи Мартиненка, який рік тому склав мандат через справу, порушену НАБУ.  

Втім, головна проблема полягає в тому, що суспільна думка в історії з квартирами Лещенка і Заліщук – не на боці антикорупційного відомства, яке мало ухвалювати рішення лише після відкриття відповідних проваджень. Адже демократія – це процедура. І саме її порушило НАБУ, яке збирало дані у банків та податкової незрозуміло на яких підставах. Яку юридичну вагу мають цифри НАБУ по цих перевірках?

Нині у НАБУ лишається два сценарії: слідчі цього антикорупційного органу повертаються до перевірки, за наслідками якої встановлюється справедливість, тобто, корупцію називають корупцією, або ж у Ситника продовжують відпиратися, безапеляційно заявляючи, що проведена ними перевірка юридично грамотна. І при цьому НАБУ остаточно втрачає довіру громадянського суспільства.

Як би там не було, але Ситник серйозно втратив від цієї політичної гри і може ображатися хіба на себе. Той, хто порадив йому застосувати до "єврооптимістів" принцип "друзям - все, ворогам - закон", мав очевидний намір нівелювати НАБУ як незалежний орган. І, судячи з того, що бюро вже перетворилося на об'єкт підтрунювання, це йому зробити вдалося...

Більше політичних новин читайте на Depo.Влада