Влада

Коли НАБУ визнає Лещенка корупціонером

Незграбною спробою врятувати реноме "євроквартирантів", відомство Ситника накликало на себе масштабний вогонь. Чи воно того вартувало?

25 жовтня 2016, 19:30

УНІАН

Політичні рішення, вчинені силовими органами, як показує практика, майже завжди отримають несподівані і дуже неприємні наслідки для їх керівництва. Не повинні слідчі займатися політикою. Історія з досить суб’єктивними висновками перевірок НАБУ квартирних епопей народних депутатів Сергія Лещенка і Світлани Заліщук призвела до того, що бюро підставилося під болючі удари звідусіль. І найгірше для відомства Артема Ситника - під удари від громадянського суспільства. 

Чим не могли не скористатися політичні супротивники бюро. Інформація про те, щ в.о. голови регламентного комітету Верховної Ради Павло Пинзеник сьогодні звернувся до Генпрокуратури щодо фактів незаконного збагачення Сергія Лещенка – яскрава демонстрація того, до чого призводить бажання НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури захищати своїх союзників в парламенті. Політичне підґрунтя в цьому питанні очевидне, адже Павла Пинзеника називають людиною близькою до колишнього народного депутата Миколи Мартиненка, який рік тому склав мандат через справу, порушену НАБУ.  

Втім, головна проблема полягає в тому, що суспільна думка в історії з квартирами Лещенка і Заліщук – не на боці антикорупційного відомства, яке мало ухвалювати рішення лише після відкриття відповідних проваджень. Адже демократія – це процедура. І саме її порушило НАБУ, яке збирало дані у банків та податкової незрозуміло на яких підставах. Яку юридичну вагу мають цифри НАБУ по цих перевірках?

Нині у НАБУ лишається два сценарії: слідчі цього антикорупційного органу повертаються до перевірки, за наслідками якої встановлюється справедливість, тобто, корупцію називають корупцією, або ж у Ситника продовжують відпиратися, безапеляційно заявляючи, що проведена ними перевірка юридично грамотна. І при цьому НАБУ остаточно втрачає довіру громадянського суспільства.

Як би там не було, але Ситник серйозно втратив від цієї політичної гри і може ображатися хіба на себе. Той, хто порадив йому застосувати до "єврооптимістів" принцип "друзям - все, ворогам - закон", мав очевидний намір нівелювати НАБУ як незалежний орган. І, судячи з того, що бюро вже перетворилося на об'єкт підтрунювання, це йому зробити вдалося...

Більше політичних новин читайте на Depo.Влада

Loading...
Loading...