Влада

Кого хвилює, куди поранили Моторолу

Війна на Донбасі «подарувала» Україні нових героїв та антигероїв. Як це не дивно, але старанно розкручувані російською пропагандою «звьозди» терористичної Новоросії виявилися в Україні не менш популярні, ніж в Росії

17 березня 2015, 05:00

Кого хвилює, куди поранили Моторолу

Мало не кожен українець сьогодні добре знає в обличчя романтика-монархіста Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), провінційного російського актора Олександра Можаєва (Бабая), промислового альпініста Михайла Толстих (Гіві), сепаратиста-невдаху Гната Крамского (Топаза) та інших «геров» більшого чи меншого калібру. Але найбільшим терористичним селебріті залишається Арсен Павлов на прізвисько «Моторола» - увішаний медальками коротун з Ростова-на-Дону, двоєженець та ветеран чеченської війни.

Звісно, ватно-православні борці проти «київської хунти» сприймаються українцями з емоціями прямо протилежними російським, та й сам факт інтересу пересічних українців до героїв російської пропаганди не є чимось незрозумілим. Дивно інше - з українського боку війна винесла на широкий загал значно менше народних героїв, а таких, хто міг би затьмарити Моторолу, взагалі не спостерігається. І в цьому цікаво розібратися.

Перш за все своєю широкою популярністю певні терористичні персони мають завдячувати надпотужній російській пропагандистській машині, яка витрачає неабиякий ресурс на продукування та популяризацію «ватних героїв». З першого дня боїв у Слов'янську мережу заполонили чисельні ролики з циклу «Герої Новоросії», з інтерв'ю, записаними в окопах та підвалах, пропагандистськими кліше про «дійти до Києва» та іншими «терористичними забавками». Мало не кожен «ополчєнєц» мав собі за обов'язок дати інтерв'ю російським пропагандистам. А знайшовши цікаву медіа-персону, терористи з камерами старалися не відходити від неї ані на крок. Саме так і «запалала зірка» Мотороли. На початку він був одним з багатьох інтерв'юйованих «ополченців» але так точно влучив в цільову аудиторію, що став головною медіа-зіркою цієї війни. При чому автомийник Арсен прийшовся до смаку як росіянам так і українцям. Здавалося б на роль головного «православного вітязя» мав би претендувати нордичний красень з гітлерюгендівською зачіскою та сталевими м'язами, але пересічний ватник полюбив Моторолу, адже впізнав в ньому самого себе - неінтелектуального, негарного коротуна, з поганими зубами, без освіти та будь-яких перспектив в нормальному житті. І раптом на війні недолугий автомийник стає причетним до великої справи відновлення імперії, а разом з тим отримує шалену популярність, юну кралю з грудьми четвертого розміру, купу сучасних військових цяцьок та шикарну за ватними стандартами квартиру в Донецьку. Чим не справжня «ватна мрія»?

Отже з автомийника Арсена вийшов класичний збірний російський типаж - такий собі Іван Дурак або ж Вася Тьоркін. Власне, і російський фюрер Володимир Путін - це той самий Моторола, тільки класу «еліт». Такий же закомплексований коротун далекий від інтелігентських рефлексій лише трохи притрушений освітою зі школи КДБ, з-під якою весь час пробивається справжня солдафонська суть.

Але повернімося до України. У нас популярність Мотороли, власне як і інших «терористичних звьозд», пояснюється тією ж таки класичністю типажу. Тільки для українців - це, звісно, не герой, а типовий терорист, цінний своєю реальною карикатурністю. Українцям, аби посміятися з «дурних ватників», нічого вигадувати не треба. Достатньо лише набрати «Моторола» у пошуковику, і отримуєш купу задоволення - «Моторола стріляє по своїх з автоматичного гранатомета», «Моторола підстрелив російського волонтера», «Моторола обвінчався в Донецьку», «Моторола поранений в руку», ну, і так далі. Те що для росіянина є «удалью молодєцкой» для українців виявляється звичайною тупістю. Останнім епізодом цього серіалу має стати звістка про смерть «героя», яка мусить дуже потішити українців, хоч кожен з них розуміє, що «Моторола» просто розкручений медійниками персонаж і на долю війни його зникнення ніяк не вплине. Власне, повідомлень про смерть автомийника уже було декілька, але кожного разу вони виявлялися фейками. Певно росіяни добре оберігають свою головну зірку. Правда останнє повідомлення від 11 березня про отриману Моторолою кулю в груди досі ніхто і не спростував.

Що стосується українських позитивних героїв, то серед них свого «Мотороли», тобто такого собі звичайного хлопця з народу немає. І пояснюється це аж ніяк не відсутністю відповідних персонажів, а іншою політичною культурою та ментальністю, а перш за все слабкістю української пропагандистської машини у порівнянні з російською. Дуже часто українські герої набувають популярності лише потрапивши в полон до терористів і, як результат, в об'єктиви камер LifeNews. Так сталося і з Надією Савченко, і з командиром «кіборгів» Олегом Кузьміних, і з чернігівським водієм з Донецького аеропорту.

Ті ж українські герої, що стали відомими завдяки вітчизняним ЗМІ, а бо уже є політиками, як славнозвісний Дмитро Ярош, або дуже швидко ними стають, як це трапилося з комбатами добровольчих батальйонів на чолі з Семеном Семенченком. А, потрапивши в коло політичних еліт, дуже складно залишатися простим хлопцем з народу.

Власне на роль «українського Мотороли», тобто простого героя з народу, претендували двоє персонажів - козак Михайло Гаврилюк, який разом з комбатами опинився в парламенті, та такий собі «веселий десантник» Віталій Ананьєв з Кіровограда, відомий відеозверненнями до Ігоря Гіркіна, іншими роликами з передової та титулом «секс-символа АТО». Але вони, як це завжди буває з позитивними персонажами, виявилися дещо нуднішими за Арсена Павлова та інших пришелепкуватих терористів. Так, на відміну від пихатого Мотороли, Гаврилюк виявився людиною досить скромною, яка до того ж розуміє, що недостатньо освічена для парламентської діяльності. Тому Гаврилюк намагається говорити поменше та займатися самоосвітою.

Що стосується «веселого десантника», то поза передовою він виявився не таким вже й «веселим» та затятим, а досить серйозним хлопцем, який переймається проблемами українського війська та допомагає волонтерам. Віталій, хоч і не обділений увагою ЗМІ, проте такої розкрутки, як Моторола зі своїми посіпаками від мадіа, звісно, не отримав.

Отже, Юрію Стецю є над чим попрацювати, адже роль головного народного героя АТО і досі вакантна.

Loading...
Loading...