Коли посадять генералів-зрадників

Зате прокуратури продовжують рапортувати про кримінальні провадження стосовно солдатів-дезертирів, пише Деловая столица.

Відкриваючи екстрене засідання РНБО 28 серпня, присвячене російській агресії в Україні, Петро Порошенко заговорив про винних у створенні "Іловайського котла" і недопущення зради. "Не можна не сказати, що значною мірою відповідальність за ситуацію, що склалася в Іловайську, несуть керівники двох підрозділів, які самовільно залишили лінію оборони, поставивши в надзвичайно складне становище своїх бойових товаришів", - заявив Президент. При цьому ні прізвищ, ні звань, ні навіть величини підрозділів, що самовільно відступили (нагадаємо, підрозділом є і окремий взвод, і ціла бригада), названо не було. Тож, із самого початку складається враження, що покараний ніхто не буде, а якщо й буде щось, то стосовно молодших офіцерів, а не вищих чинів.

Як це відбувається в пошуках винуватих за попередні оточення наших військовослужбовців у секторі "Д" біля українсько-російського кордону. Хто з генералів допустив ситуацію і вчасно не прореагував на відкритий розстріл російськими "Градами" українських бійців - невідомо, зате стосовно простих офіцерів, які вивели своїх підлеглих з оточення через Росію, відбуваються суди. До речі, днями заступник губернатора Дніпропетровщини Геннадій Корбан оголосив про те, що командувач сектором "Д" генерал-лейтенант Петро Литвин (брат екс-спікера Верховної Ради Володимира Литвина і голови Держприкордонслужби Миколи Литвина) "кинув свою армію і втік із сектора". Ні підтверджень, ні спростувань цим гучнім звинуваченням від компетентних органів так і не надійшло.

З початку антитерористичної операції в Донбасі не відбулося жодної гучної генеральської відставки, і Порошенко, і його ставленик у кріслі міністра оборони Валерій Гелетей не підходять навіть на гарматний постріл до вирішення кадрових питань серед генералітету, а по суті - до необхідності його люстрації. Зате розповіді про те, що подробиці спецоперації частенько зливаються ворогові прямо з Києва, стали притчею во язицех. Власне, кожен такий злив перетворює українських бійців-героїв на гарматне м'ясо. За даними Інформцентру РНБО станом на 29 серпня, за весь період АТО загинули 765 військових, 11 зникли без вісті, поранено майже 2,8 тис. бійців. У багатьох випадках цих жертв вдалося б уникнути, якщо б окремі вищі командирські чини боялися відповідальності.

Інший бік медалі - військкомати, які накрутили неофіційні розцінки за те, щоб відкупитися від армії. Ще рік тому забезпечити "небоєспроможність" призовника коштувало близько $300, зараз тариф за "послугу" коливається від $1 тис. до $5 тис. "Розкидаються, як сітка, сотні повісток, потім збирають улов з платоспроможних і формують батальйони з бідних і немічних. А потім - аби здати армійцям контингент", - такої думки радник Президента Юрій Луценко. Всім очевидно, що така практика кришується на самому верху в Міноборони, постійно повідомляється, що роботою військових комісаріатів зацікавилися МВС, СБУ і прокуратура. Але скільки корупціонерів зловили у військкоматах, а тим більше серед генеральського складу, у жодному з відомств не зізнаються.

За словами Генпрокурора Віталія Яреми, за період проведення АТО розпочато 1900 кримінальних проваджень про вчинення злочинів у військовій сфері, за якими проходить 4579 військовослужбовців. Причому переважно, як з'ясувалося, справи заводять через дрібниці: самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство і непокору. Почасти ігнорування великих злочинів можна пояснити непрофесіоналізмом слідчих, ряди яких комплектуються з цивільних осіб. "Без наявності військової спеціалізації слідчому досить проблематично розібратися в юридичних нюансах військових злочинів, починаючи від нестатутних взаємовідносин в армії, законності наказів командирів, обґрунтованості використання військових підрозділів і закінчуючи освоєнням коштів, виділених на АТО і матеріально-технічне забезпечення Збройних сил України", - пояснив "ДС" колишній в. о. міністра оборони України Ігор Тенюх.

Що вже казати, якщо головним військовим прокурором призначено Анатолія Матіоса (брат української письменниці і нардепа від "УДАРу" Марії Матіос), який не мав раніше жодного стосунку до армії. Під час президентства Віктора Ющенка Матіос зробив кар'єру в СБУ, при Вікторі Януковичі він працював на Банковій заступником голови Головного контрольного управління АП, тепер же переймається виконанням законів у новій для себе військовій сфері. Паралельна відбудова системи органів військової юстиції, що здійснюється в рамках змін до Закону "Про прокуратуру", що вступили в силу з 24 серпня, закінчилася банальною зміною вивіски. Спеціалізовані прокуратури, які раніше існували, просто змінили свій статус. Очолили військові прокуратури Центрального, Південного та Західного регіонів ті ж самі люди, які керували ними до реорганізації, - Юрій Війтєв, Павло Богуцький та Микола Лисий. Кадровий склад нижчих чинів теж навряд чи зміниться. Ярема заявив, що військовий прокурор повинен мати військове звання, присвоєне Міноборони, скласти військову присягу і проходити службу разом із військовослужбовцями. Але, згідно зі ст. 46-1 згаданого закону, в окремих випадках за наказом Генпрокурора можуть робитися винятки: на посади прокурорів і слідчих військових прокуратур можуть призначатися особи, які не є військовослужбовцями і не перебувають у запасі.

Втім, списувати бездіяльність прокуратури щодо розслідування військових злочинів виключно на непрофесіоналізм було б неправильно. "Визначити, де зрада, а де непрофесіоналізм командирів не так вже й складно. Звісно, за винятком майстерних маневрів подвійних агентів і російських шпигунів, серед яких можуть бути і завербовані високопоставлені офіцери української армії. Останніх ловлять і садять нечасто. Переважно це наслідок корупції, яка масово поширена в Збройних силах України ", - каже екс-заступник секретаря РНБО Степан Гавриш. Таким чином, все знову зводиться до політичної волі керівництва країни як у питанні пошуку і знешкодження шпигунів та зрадників, так і в справі жорсткої боротьби з банальною корупцією в умовах війни. Було б бажання справді щось робити, а не просто імітувати процес. Проблема лише в тому, що така імітація не може вберегти життя і долі найкращих українських патріотів, які на відміну від багатьох генералів зараз на передовій.