Коли посадять генералів-зрадників

Більшість армійських чинів, на совісті яких загибель українських бійців, досі не покарані
Коли посадять генералів-зрадників
Коли посадять генералів-зрадників

Зате прокуратури продовжують рапортувати про кримінальні провадження стосовно солдатів-дезертирів, пише Деловая столица.

Відкриваючи екстрене засідання РНБО 28 серпня, присвячене російській агресії в Україні, Петро Порошенко заговорив про винних у створенні "Іловайського котла" і недопущення зради. "Не можна не сказати, що значною мірою відповідальність за ситуацію, що склалася в Іловайську, несуть керівники двох підрозділів, які самовільно залишили лінію оборони, поставивши в надзвичайно складне становище своїх бойових товаришів", - заявив Президент. При цьому ні прізвищ, ні звань, ні навіть величини підрозділів, що самовільно відступили (нагадаємо, підрозділом є і окремий взвод, і ціла бригада), названо не було. Тож, із самого початку складається враження, що покараний ніхто не буде, а якщо й буде щось, то стосовно молодших офіцерів, а не вищих чинів.

Як це відбувається в пошуках винуватих за попередні оточення наших військовослужбовців у секторі "Д" біля українсько-російського кордону. Хто з генералів допустив ситуацію і вчасно не прореагував на відкритий розстріл російськими "Градами" українських бійців - невідомо, зате стосовно простих офіцерів, які вивели своїх підлеглих з оточення через Росію, відбуваються суди. До речі, днями заступник губернатора Дніпропетровщини Геннадій Корбан оголосив про те, що командувач сектором "Д" генерал-лейтенант Петро Литвин (брат екс-спікера Верховної Ради Володимира Литвина і голови Держприкордонслужби Миколи Литвина) "кинув свою армію і втік із сектора". Ні підтверджень, ні спростувань цим гучнім звинуваченням від компетентних органів так і не надійшло.

З початку антитерористичної операції в Донбасі не відбулося жодної гучної генеральської відставки, і Порошенко, і його ставленик у кріслі міністра оборони Валерій Гелетей не підходять навіть на гарматний постріл до вирішення кадрових питань серед генералітету, а по суті - до необхідності його люстрації. Зате розповіді про те, що подробиці спецоперації частенько зливаються ворогові прямо з Києва, стали притчею во язицех. Власне, кожен такий злив перетворює українських бійців-героїв на гарматне м'ясо. За даними Інформцентру РНБО станом на 29 серпня, за весь період АТО загинули 765 військових, 11 зникли без вісті, поранено майже 2,8 тис. бійців. У багатьох випадках цих жертв вдалося б уникнути, якщо б окремі вищі командирські чини боялися відповідальності.

Інший бік медалі - військкомати, які накрутили неофіційні розцінки за те, щоб відкупитися від армії. Ще рік тому забезпечити "небоєспроможність" призовника коштувало близько 0, зараз тариф за "послугу" коливається від тис. до тис. "Розкидаються, як сітка, сотні повісток, потім збирають улов з платоспроможних і формують батальйони з бідних і немічних. А потім - аби здати армійцям контингент", - такої думки радник Президента Юрій Луценко. Всім очевидно, що така практика кришується на самому верху в Міноборони, постійно повідомляється, що роботою військових комісаріатів зацікавилися МВС, СБУ і прокуратура. Але скільки корупціонерів зловили у військкоматах, а тим більше серед генеральського складу, у жодному з відомств не зізнаються.

За словами Генпрокурора Віталія Яреми, за період проведення АТО розпочато 1900 кримінальних проваджень про вчинення злочинів у військовій сфері, за якими проходить 4579 військовослужбовців. Причому переважно, як з'ясувалося, справи заводять через дрібниці: самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство і непокору. Почасти ігнорування великих злочинів можна пояснити непрофесіоналізмом слідчих, ряди яких комплектуються з цивільних осіб. "Без наявності військової спеціалізації слідчому досить проблематично розібратися в юридичних нюансах військових злочинів, починаючи від нестатутних взаємовідносин в армії, законності наказів командирів, обґрунтованості використання військових підрозділів і закінчуючи освоєнням коштів, виділених на АТО і матеріально-технічне забезпечення Збройних сил України", - пояснив "ДС" колишній в. о. міністра оборони України Ігор Тенюх.

Що вже казати, якщо головним військовим прокурором призначено Анатолія Матіоса (брат української письменниці і нардепа від "УДАРу" Марії Матіос), який не мав раніше жодного стосунку до армії. Під час президентства Віктора Ющенка Матіос зробив кар'єру в СБУ, при Вікторі Януковичі він працював на Банковій заступником голови Головного контрольного управління АП, тепер же переймається виконанням законів у новій для себе військовій сфері. Паралельна відбудова системи органів військової юстиції, що здійснюється в рамках змін до Закону "Про прокуратуру", що вступили в силу з 24 серпня, закінчилася банальною зміною вивіски. Спеціалізовані прокуратури, які раніше існували, просто змінили свій статус. Очолили військові прокуратури Центрального, Південного та Західного регіонів ті ж самі люди, які керували ними до реорганізації, - Юрій Війтєв, Павло Богуцький та Микола Лисий. Кадровий склад нижчих чинів теж навряд чи зміниться. Ярема заявив, що військовий прокурор повинен мати військове звання, присвоєне Міноборони, скласти військову присягу і проходити службу разом із військовослужбовцями. Але, згідно зі ст. 46-1 згаданого закону, в окремих випадках за наказом Генпрокурора можуть робитися винятки: на посади прокурорів і слідчих військових прокуратур можуть призначатися особи, які не є військовослужбовцями і не перебувають у запасі.

Втім, списувати бездіяльність прокуратури щодо розслідування військових злочинів виключно на непрофесіоналізм було б неправильно. "Визначити, де зрада, а де непрофесіоналізм командирів не так вже й складно. Звісно, за винятком майстерних маневрів подвійних агентів і російських шпигунів, серед яких можуть бути і завербовані високопоставлені офіцери української армії. Останніх ловлять і садять нечасто. Переважно це наслідок корупції, яка масово поширена в Збройних силах України ", - каже екс-заступник секретаря РНБО Степан Гавриш. Таким чином, все знову зводиться до політичної волі керівництва країни як у питанні пошуку і знешкодження шпигунів та зрадників, так і в справі жорсткої боротьби з банальною корупцією в умовах війни. Було б бажання справді щось робити, а не просто імітувати процес. Проблема лише в тому, що така імітація не може вберегти життя і долі найкращих українських патріотів, які на відміну від багатьох генералів зараз на передовій.

Loading...
Loading...