Як зупинити взаємне поїдання Порошенка і Яценюка

Ні війни, ні миру - таким хрестоматійним формулюванням Льва Троцького можна охарактеризувати взаємовідносини команд Президента і прем'єра, які нині склалися. Поки сміття з хати ніхто на Печерських пагорбах не виносить: обидві сторони прекрасно розуміють, що будь-які публічні чвари всередині чинної влади апріорі викликають засудження як з боку українського суспільства, так і у наших західних партнерів. Втім, ситуація з внутрішніми конфліктами, які ретельно приховуються, в будь-який момент може перейти в гостру фазу відкритого протистояння між Банковою і Кабміном, чого з таким нетерпінням чекає господар Кремля, пише «Деловая столица».

Місцем для постійних словесних «пристрілок» президентських і прем'єрських прихильників стала Верховна Рада, де вже ніби як прийнято по черзі зривати найважливіші законодавчі ініціативи двома найбільшими фракціями правлячої коаліції - Блоком Петра Порошенка і «Народним фронтом». Щоразу після додаткових політичних консультацій все ж вдається знайти компроміс і назбирати потрібну кількість мандатів, проте кількість взаємних образ нікуди не зникає, до того ж жити парламенту в такому режимі не те що недозволено, а навіть небезпечно у зв'язку зі зрозумілими для всіх загрозами національній безпеці . Як відомо, без голосів або БПП, або НФ яке-небудь парламентське рішення навряд чи можливе, тим більше, що молодші партнери по більшості - «Самопоміч», Радикальна партія і «Батьківщина» - перманентно норовлять зіграти в «золоту акцію». Безумовно, політична конкуренція цілком природна в умовах демократії, хоча у всього є свої рамки і обов'язкові обмеження особистих амбіцій, особливо коли на вулиці війна. Проте час від часу представники і БПП, і НФ абсолютно не беруть до уваги ці об'єктивні обставини, керуючись суто вузькопартійними інтересами.

З наближенням місцевих виборів випадки взаємних покусувань БПП і НФ явно почастішають, адже мова йде про роботу на одному електоральному полі. Єдині ліки - це створення платформи для спільного походу на вибори соратників Президента і прем'єра.

Наприклад, показовим у даному плані випадком став розгляд у ВР минулого тижня змін до закону про Національне антикорупційне бюро (НАБ). Згідно із законопроектом, запропонованим в тому числі лідером президентської фракції Юрієм Луценко, глава держави отримує право без участі парламенту призначати і звільняти директора НАБ, що, природно, «фронтовики» розцінили як спробу посилення повноважень Петра Порошенка за існуючої парламентсько-президентської форми правління і не дали жодного голосу. З'ясувати внутрішньокоаліційні відносини можна було в «домашньому колі», але соратники Яценюка вирішили відзначитися публічним демаршем. «Фракція «Народний фронт» проголосує в повному складі за цей законопроект, якщо кандидатура глави Антикорупційного бюро буде затверджуватися і звільнятися українським парламентом. «Ні спробам відродження диктатури Президента у версії лайт руками партій Майдану!» - в такому мітинговому стилі прокоментував парламентські будні на своїй сторінці в Facebook нардеп від НФ Антон Геращенко, прямо натякаючи на бажання Порошенка і його оточення узурпувати владу.

У підсумку документ таки був підтриманий за основу, а до другого читання має пройти узгодження всередині коаліції, але неприємні відчуття, що називається, залишилися. І є всі підстави припускати, що подібна пікіровка між президентською і прем'єрською партіями не остання: з наближенням чергової виборчої кампанії (а місцеві вибори, нагадаємо, намічені на осінь цього року) випадки взаємних покусувань БПП і НФ явно почастішають, адже мова йде про роботу фактично на одному електоральному полі.

Про підготовку до прийдешньої місцевої кампанії свідчать і численні по країні факти збереження вакансій на посадах голів місцевих адміністрацій. Чи то Банкова ніяк не може визначитися з чиновницькими персонами, чи то вони не проходять узгодження в Кабміні, але в більшості областей України Президент досі не призначив безліч керівників райдержадміністрацій. Наприклад, на Дніпропетровщині у 15 з 22 районів немає голів РДА, а це, між іншим, прифронтовий регіон. А в Запорізькій області, яка також межує з охопленою війною Донеччиною, вже кілька місяців немає не тільки багатьох районних керівників, але навіть повноцінного губернатора. Попередній глава Запорізької ОДА Валерій Баранов був звільнений одночасно з колишнім буковинським губернатором Романом Ванзуряком відразу після торішніх парламентських перевиборів. Минулої п'ятниці Буковина нарешті свого керівника дочекалася (головою Чернівецької ОДА став екс-нардеп від «Батьківщини» і в минулому функціонер партії Яценюка «Фронт змін» Олександр Фищук), а Запоріжжя поки немає. Мабуть, тривають пошуки компромісу.

У ще одній прифронтовій області - Харківській - минулого тижня також змінився губернатор. Замість стовідсоткової креатури глави МВС Арсена Авакова Ігоря Балути новим главою ОДА став заступник Бориса Ложкіна в Адміністрації Президента Ігор Райнін. Втім, новий керівник Харківщини все ж вважається компромісною фігурою між БПП і НФ: він добре знайомий і Авакову, оскільки в 2010-му обрався до облради за списком «Батьківщини», але в 2014 р. Райнін очолив пропрезидентську депутатську групу «Єдність Харківщини», куди активно стали записуватися колишні «регіонали» -мажоритарники. До речі, в групу облради «Єдність Харківщини» входить також і екс-губернатор Балута, так що платформа для спільного походу на місцеві вибори БПП і НФ хоча б у Харківській області вже існує.